Невелика частина пайовиків, що ще мають на руках майнові сертифікати, досі сподіваються, що винних покарають. Вони кажуть, що надія спалахнула знову, коли в минулому році у них майже тиждень працювала група слідчих з служби безпеки України. Але кримінальну справу знову закрили…
Тим часом, майна колективного сільського господарства балансовою вартістю понад шість мільйонів гривень на старі ціни, в селі майже не залишилося. Селяни кажуть, що інвестор, який начебто прийшов піднімати господарство з руїн, одразу ж прийшов з метою заволодіти їхнім майном. У своїй схемі він задіяв голову сільської ради та голову спілки співвласників майна. Сьогоднішній власник більшої частини майна також був у схемі, говорять селяни, за якою у той час на майні колишніх колгоспів робили великі гроші. Майно скупали за безцінь, продавали через підставних осіб, закладали у банки за мільйони гривень, підприємства банкрутили, щоб не повертати борги.
МАЙНО ВАРТІСТЮ ШІСТЬ З ПОЛОВИНОЮ МІЛЬЙОНІВ
Мешканка Комаргороду Томашпільського району Ніна Кісь – одна з засновниць СТОВ «Комаргородське». В 1968 році приїхала у село молодим спеціалістом за направленням з Київської сільгоспакадемії. В колгоспі пропрацювала все життя головним економістом.
Ніна Кісь розповідає, що колгосп був величезним – 2982 гектари орної землі, чотири тисячі свиней, півтори тисячі голів великої рогатої худоби. На початку 2000-х років, коли розпайовували майно колгоспу було майже 800 найменувань техніки, будівель, худоби та іншого реманенту. Усього на 6 мільйонів 143 тисячі 535 гривень. Інвентарізація та оцінка майна відбувалась у зв’язку з реорганізацією колективного сільськогосподарського підприємства (КСП) ім. Котовського у сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю (СТОВ) «Комаргородське».
Майно було розпайоване, а 1018 членів КСП отримали свідоцтво про право власності на майновий пай (майновий сертифікат). Вони видавались Комаргородською сільською радою. У 2002 році була створена спілка громадян-співвласників майна, був підписаний договір про спільне володіння, користування та розпорядження майном. Співвласники обрали комітет спілки та голову – Кушнір (Мачинську) Галину Іванівну.
– У 2006 році якась пошесть пішла по району: «На тобі інвестора, бо ти сам не годен хазяйнувати». Забрали зерно та іншу продукцію, а гроші не заплатили і штучно зробили господарство банкрутом, – говорить Ніна Кісь. – Все ж вимагають – і в пенсійний, і податки. Тоді голова райдержадміністрації запропонував нам інвестора-француза. Люди його не захотіли тому, що він хотів забрати все село разом з ярами та пасовищами. А до нас приїздив Іван Кравець з Калинівки скуповувати зерно. Він був знайомим колишнього голови сільради Василя Горошка. Ззапропонував взяти господарство в оренду. Люди погодились, адже він місцевий. Сподівались, що допоможе нашому селу. Але, я так думаю, що коли його на заборах представляли, то вони вже задумали, майно наше забрати.
СУМНІВНИЙ ПРОТОКОЛ ЗБОРІВ
Ніна Кісь розповідає, що протокол підроблений і до такого висновку прийшла через те, що перед зборами, на яких представляли інвестора для СТОВ Комаргородське, дівчата з їхньої бухгалтерії ходили по селу та збирали підписи. Підписи потрібно було ставити на чистому папері. Вони пояснювали, що це для того, щоб були докази, про присутність. А потім виявилося, що ці підписи опинилися під протоколом у якому було рішення, яке на цих зборах навіть не розглядалось: «продати та передати на користь господарства майно, що знаходиться у спільній частковій власності за десять відсотків вартості майнових паїв, а саме за 614353,00 грн. (шістсот чотирнадцять тисяч триста п’ятдесят три гривні)… Цей протокол і дав початок масштабній афері з майном.
– У мене майна у той момент не було, я його на себе переоформила, як чоловік помер, але у списку я є. Начебто згодна за десять відсотків продати майно, – говорить Євгенія Зализюк.
Михайло Збрищак, також один співзасновників СТОВ Комаргородське, каже, що його майновий пай складає 30 тисячі гривень на ті ціни, що були у 2002 році.
- Коли колгосп розпайовували, я проводив усі організаційні збори. Був головою та секретарем. Потім все переробили, протоколи заміняли. На зборах, на яких підробили протокол, я не був. Але свій сертифікат досі не продав за безцінь. Зараз дають уже 100 відсотків вартості. Мабуть, продам. А що робити? – каже чоловік.
Згідно матеріалів кримінального провадження, з якими ознайомили адвоката потерпілих Олега Ковальчука, – з числа допитаних свідків 101 був присутній на загальних зборах, жодний не підтвердив факт розгляду на зборах питання про продаж майна; крім того, 31 свідок повідомив, що хоч і внесений до списку присутніх на зборах, на них не був; 19 заявили, що підписи у списку присутніх належать їм, проти на зборах вони їх не ставили. Збори вважаються легітимними, коли на них присутні дві третини пайовиків: під цим протоколом стоїть 506 підписів, хоча співвласників – 1181 чоловік.
МАЙНО ДАЛИ ТИМ, ХТО СТУКНУВ ПО СТОЛІ КУЛАКОМ
– Іван Кравець тут знайшов дівчат з бухгалтерії, що ходили агітували: «Здавай, бо нічого не отримаєте», – каже Ніна Кісь. – Вони ходили вдвох та людей підбивали продавати майно, а одна стара жінка їм каже: дивіться дівчата, щоб потім люди за вами камінням не кидали. А у людей такі злидні, що брали по тих нещасних десять відсотків. Вони собі те майно тихцем без акту прийому передачі забрали. А у нас тільки важких тракторів було 11 штук. Їх здали в металолом, бо так було вигідно. А вони всі людські розпайовані. Те ж саме станки колгоспні, на яких робили цвяхи, труни, доски чистили, вікна двері.
Галина Хінціцька, яка пропрацювала тридцять років в колгоспі дояркою каже, що її погрожували звільненням з роботи, якщо вона не продасть свій майновий сертифікат.
– Нам за паї земельні були винні зерно. Ми підписували чисті папери, бо казали, що зерна не дамо, доки не підпишете. Вони грали, ми гуляли. Ми люди підневільні. За майновий пай мені заплатили трохи більше тисячі гривень. Це десять відсотків від тої суми, що була вказана у сертифікаті. У чоловіка покійного було на три тисячі, то отримав 300 гривень. Більше нічого не видереш, це як у пса м’ясо забирати.
Кільком людям таки вдалося «видерти» свою частину майна технікою. Для цього, кажуть селяни, довелося стукнути по столі кулаком.
– Одному пайовику віддали бурякопогрузчик, бо мав знайомства в районі, – говорить Євгенія Зализюк. – А ще є в нас два такі хлопці, що прийшли в контору стукнули по столу кулаком і сказали: «Якщо не віддаси майна, то спустимо з другого поверху униз головою». То одному дали сівалку, а другому тракторця.
УЗАКОНИЛИ ЧЕРЕЗ ТРЕТЕЙСЬКИЙ СУД
– Ці бідні люди як прийшли у колгосп голими та босими, так все життя відпрацювавши там, пішли, – каже Віктор Зализюк, який у 2010 році подав колективний позов до суду, намагаючись визнати продаж майна співвласників колгоспу незаконним. – Голова спілки Галина Мачинська зробила підроблені доручення, начебто саме вона має право продавати майно. Підроблені доручення підписані колишнім головою, який помер у листопаді 2013 року, а печатка яка стоїть, вийшла в 2004 році. Тобто покійником прикрились. Потім підробили договір купівлі-продажу. Посвідчили його у сільській раді, але мали ще його узаконити та посвідчити у нотаріуса. Але жоден нотаріус на таке не піде. Тому вибрали шлях через третейський суд. Зібралися Галина Мачинська, Іван Кравець і третейський суддя-адвокат, який нині покійний. Суддя прийняв рішення про визнання договору дійсним. Вони мали затвердити його ще й в районному суді, але не зробили цього. Потім це майно кілька разів перерепродавалося. Кінцевим його власником став Фінансовий Дім «Фінпром». СТОВ Комаргородське та ця структура – пов’язані між собою люди.
Віктор Зализюк каже, що за п’ять років пережив уже шістдесят судів. На перший суд у Томашпіль він приїхав разом з семи десятьма односельчанами, але він не відбувся.
– Суддя, як побачив таку кількість людей, сказав, щоб вони усі оформили доручення на мене представляти їхні інтереси. З тих пір я вигравав районні, обласні суди, а Київ знову відміняв та спускав донизу. Прокуратура та міліція це все покривають. До прикладу на фальшиві доручення Томашпільський прокурор написав: доручення видані згідно законодавства та мають юридичну силу, хоча вони навіть без дати і строку дії, а це означає, що ці доручення за Законом нікчемні. Кримінальні справи відкривають, закривають, знов відкривають…В минулому році у нас тиждень працювала група на чолі з керівником головного слідчого управління СБУ України. Вони сім томів передали у Вінницьку обласну міліцію, а їх спустили у низ на Томашпіль. А там її знову закрили.
НА «ТЕМНІЙ СТОРОНІ» ВІДБИЛО ПАМ’ЯТЬ
Тетяна Пампух, яка була секретарем на зборах, протокол яких викликає стільки питань, сьогодні працює головним бухгалтером «Фінпрому». Офіс вони орендують на другому поверсі приміщення сільської ради. Жінка каже, що уже нічого не пам’ятає про ті збори.
- Я не помню, що я вчора робила, а це було стільки років назад. Більше дев’яти років. «Фінпром» не є правонаступником «Комаргородське». Просто у бажаючих купили майно. Зараз також фірма купує. У кого є бажання за сто відсотків вартості сертифікату. Я не знаю чи є там уже що паювати. Люди самі уже все майно рознесли. Приміщення ферм, в яких нічого вже немає, люди самі розбивають, забирають шифер, блоки… Ми ж свою охорону не кладемо, бо воно не наше і нам не потрібно. Воно не все нам належить. Я не хочу більше говорити про те майно, мене вже стільки волочили по СБУ. Казали, що я майна набралася. Майно – це боляча тема.
Так само від теми розпаювання майна відхрестився тодішній голова сільської ради Василь Горошко, хоча саме печаткою сільської ради був завірений договір купівлі-продажу майна.
– Я не маю жодного стосунку до розпаювання майна. Мене вибрали головою сільської ради, коли майно було давно розпайоване у 2004 році. В 2005 році люди почали продавати майно. Я їм кажу: «Люди не продавайте майно. Не можна. Я поїхав в район до прокурора. Кажу: «Товариш прокурор люди продають майно». А він мені каже, а ти в це не мішайся, це не твоє діло. Сільська рада, це влада, а майно – це приватна власність колишнього колгоспу. І це його діло, він як хоче, так і поступає. Хоче продає, хоче міняє.
На питання про те, чому селяни мають найбільше претензій до нього і кажуть, що він забрав собі багато колгоспного майна, чоловік відповідає: «Це через нерозуміння того, що голова сільради, до колгоспу майна не має жодного стосунку:
– Люди можуть казати все, що хочуть. Майно розпайовувалось на кожного колишнього працівника колгоспу. Було, що люди деякі повмирали, а їхні діти не оформили майно на себе, – каже він. – Поступила команда, що це майно повинно перейти в сільську раду. Ми подавали про це оголошення в газеті Урядовий кур’єр зі списком людей, Томашпільський вісник, потім був суд. Суд вирішив передати це майно у власність сільської ради. Отже, частина майна числиться за сільською радою, люди, які є спадкоємцями можуть через суд частину майна своїх батьків забрати назад. Я зберіг майнові сертифікати, списки людей, рішення суду та передав їх у сільську раду. У селі лишилось ще чоловік 50, які не продали майнові сертифікати. Все інше майно вже продане «Фінпромові». Продажем майна займався колишній економіст села. Коли уже майно продали, вона мені принесла списки у сільську раду. Коли були суди, то вона на них навіть не їхала, нуль емоцій, а я їздив, як свідок, як голова сільради.
КРЕДИТИ ПІД МАЙНО БРАЛИ В БАНКАХ
Жінка, про яку згадує колишній голова – голова спілки співвласників майна Галина Мачинська. Сьогодні, кажуть селяни, вона навіть з хати не виходить, людей боїться. На візит журналістів жінка відреагувала дуже емоційно:
– Ви чого до мене прийшли. Йдіть до Івана Анатольовича. В них паї, а в мене де ці паї. А я що до того маю. Люди несли їх за 10 процентів. Я тут до чого? І не фотографуйте мене й мою хату. Я на вас скаргу напишу, – сказала вона та закрила двері.
Що думає з цього приводу сам Іван Анатолійович (а мова йшла про інвестора Івана Кравця, який був уже колишнім директором СТОВ «Комаргородське»), дізнатися не вдалося. На місці журналісти його не застали, а за знайденим в інтернеті номером мобільного, ніхто не відповів. Підприємство СТОВ «Комаргородське» з 2009 року знаходиться у стані ліквідації. Головний кредитор ПАТ «Західінкомбанк», визнаний судом, намагався відсудити у Комаргородське майже шість мільйонів гривень за кредит, що підприємство взяло під заставу майна. Але за даними ЄДРПОУ діяльність банку припинено, а «Комаргородське» досі у стані банкрутства. Доки підприємство банкрутили, на початковій стадії воно ще мало право розпоряджатись своїм майном, значну частину приміщень та техніки, через підставних приватних підприємців продали кінцевому власнику «Фінпрому».
У справі про банкрутство СТОВ «Комаргородське» фігурують й інші фірми, що займаються сільським господарством, до яких має стосунок Іван Кравець. Наприклад, до ТОВ «АМІД АЛЬЯНС», яке зареєстроване на Кравець Олену Іванівну за адресою Стрижавка, вулиця Житлове містечко, будинок 2, квартира 8. На цю ж саму адресу зареєстроване ТОВ «БОНАНЦА». Хоча його директор за даними ЄДРПОУ Дмитро Чижик (один із засновників СТОВ «Комаргородське»), але в інтернеті в інформації про фірму, директором зазначено Івана Кравця.
В переліку комбайнів, які є на Вінниччині, Іван Кравець зазначений як контактна особа «Фінпрому». В інтернеті також знаходимо, що Іван Кравець є директором ТОВ «Гарантінвестагро», хоча за ЄДРПОУ його керівник Руслан Остапчук. За даними ЄДРПОУ Іван Кравець значиться засновником та директором фермерського господарства «КАІЛ», що зареєстровано в Крижопільському районі у селі Заболотне. Засновник «Фінпрому» Сергій Панченко «засвітився» як директор фермерського господарства Панченка Сергія Миколайовича у Теплицькому районі. Керівником він значиться і в фермерському господарстві Панченко Євдокії Петрівни, що в селі Базар’янка Одеської області.
– Немає справедливості. Люди зараз озлоблені. Стало ще більше несправедливості, ніж було раніше. Немає довіри ні до кого, ні до міліції, ні до прокурорів, ні до судей. Коли у нас був сороковий суд, я ще записувала, а потім перестала. – каже жителька Комаргороду Ніна Кісь. – Інвестор Іван Кравець в першу чергу винний, він одразу прийшов у село з метою заволодіти майном. Найкраще він дав у банк під заставу. У Калинівці збудували за ці гроші потужну олійню. Але кредити брали під заставу нашого майна. І ще я вважаю, що винен колишній сільський голова Горошко, котрий затверджував усе, що хотів інвестор.
МІЛІЦІЯ – ЗАКРИВАЄ, СУДИ – ПОНОВЛЮЮТЬ
У місцевому Томашпільському відділку міліції давати коментарі по Комаргородській справі відмовилися, посилаючись на те, що у них немає спеціальної служби для спілкування з пресою.
- Я вивчав цю справу, але коментувати нічого не можу. Звертайтесь в обласний сектор зв’язків з громадськістю, порадив керівник Віталій Стахов.
Вдалося побачити й керівника слідчого відділу, який закрив «комаргородську» справу за відсутністю складу злочину Валентином Чуприною. Але так само – жодних коментарів.
В обласному секторі зв’язків з громадськістю повідомили, що по одному із проваджень, яке порушене у липні минулого року за зловживання владою або службовим становищем відносно посадових осіб Фінансовий Дім «Фінпром» та СТОВ «Комаргородське», досі збирають докази. Інше провадження за шахрайство, вчинене в особливо великих розмірах або організованою групою відносно тих же осіб, яке порушило головне слідче управління СБ України, уже закрите Томашпільським райвідділом. Слідчий виніс таку постанову тому, що не знайшов у діяннях ознак кримінального злочину. Адвокат потерпілих знову оскаржив постанову про закриття в суді. Суд її скасував та відправив справу для продовження розслідування.
ТИПОВИЙ ВИПАДОК ТА ГЛУХИЙ КУТ
– В матеріалах кримінального провадження є маса свідчень про те, що рішення зборів, на яких начебто вирішували долю майна, підроблене. Навіть написано, що з усіма людьми розрахувалися за майновими паями, а насправді, ви ж самі спілкувалися з людьми, у яких сертифікати досі на руках, – каже адвокат потерпілих Олег Ковальчук. – Справу постійно намагаються закрити, щоб винні не були покарані. По іншим майновим справам у Томашполі та сама ситуація. Ми скасовуємо постанову про закриття, їм її повертають. І знову все по колу. Ми писали скарги і в обласне управління МВС і в міністерство. Але приходять лише відписки про те, що їх розглядають. Тут я вбачаю навіть не корупцію, а банальний непрофесіоналізм слідчих. Вони нічого не знають і знати не хочуть.
Добре знайомий з ситуацією в Комаргороді юрист ГО «15 громада» В’ячеслав Чудак. Він сам проживає в Томашполі.
– В зв’язку з тим, що вищевказані збори Спілки співвласників майна реорганізованого КСП ім. Котовського с. Комаргород є неправомочними, в зв’язку з цим і діяльність голови Спілки по реалізації, а фактично знищенню майна співвласників, є неправомочною та протиправною, – каже він. – Крім цього, правоохоронні органи мали б звернути увагу й на те, що згідно Статуту Спілки – Спілка є громадською організацією з фіксованим індивідуальним членством. Для вступу в члени Спілки громадянин подає заяву виконавчому органу Спілки, який приймає рішення про прийом або про відмові у прийомі до Спілки, а тому правоохоронні органи мали б перевірити скільки громадян-співвласників майна писали заяви про вступ до Спілки та були прийняті в члени Спілки. Тобто, правоохоронні органи в першу чергу мали встановити правомочність Спілки, голови Спілки та якою масою майна могла Спілка розпоряджатися. Оскільки слідчими СВ Томашпільського РВ МВС України у Вінницькій області цього зроблено не було, то це може свідчити про непрофесійність або небажання допомогти людям відновити законність і справедливість.
Те, що сталося у Комаргороді, це не одиничний випадок, а система, вважає інший адвокат Сергій Корнійчук. Хоча, за його словами, усі ці справи виграшні, але не дає це зробити за ангажованість чиновників, небажання працювати та корупція.
– Зараз такі ситуації скрізь та поряд: особисто я знаю в Липовецькому та Барському районі. В інших районах, як мені відомо, те саме. Людей ошукували, а певна категорія громадян на цьому наживались, – підсумовує Сергій Корнійчук.
Інга Фляжнікова
ВОГО «Агенція журналістських розслідувань»
