Український фотограф, вінничанин Костянтин Ревуцький у межах проєкту «Ціна свободи» представив фотопроєкт «Харків Залізобетон» (Kharkiv Reinforced) - візуальну хроніку міста, яке стало однією з головних мішеней російської агресії та водночас символом реальної, щоденної стійкості.
За словами Ревуцького, Харків - це не абстрактний образ незламності, а жива реальність міста, яке прийняло удар і вистояло. «Харків – місто, яке прийняло удар і вистояло. Не як символ, а як реальність», - наголошує фотограф.
Харків як простір між «було» і «є»
Фотопроєкт «Харків Залізобетон» - це не репортаж у класичному розумінні, а глибока фіксація стану міста й людей, які в ньому залишилися. Костянтин Ревуцький підкреслює: його роботи - це візуальна хроніка Харкова, який ламали артилерією, ракетами та постійним тиском страху, але так і не зламали.
«Тут залізобетон не лише в конструкціях. Він у людях, у мовчанні дворів, у ритмі життя під сирени», - зазначає автор. У кадрі - простір між домом і укриттям, між звичкою жити та необхідністю вижити, між минулим мирним життям і новою реальністю війни.
Візуальна хроніка стійкості без гучних слів
Особливість фотопроєкту полягає в його стриманості. «Харків Залізобетон» не апелює до пафосу чи емоційних надмірностей. Це про повсякденну витримку, яка не потребує пояснень. Камера фотографа фіксує міський характер - жорсткий, мовчазний, зосереджений.
«Харків Залізобетон» як розмова про свободу
У ширшому контексті фотопроєкт є частиною розмови про свободу та її ціну. «“Харків Залізобетон” – це про витримку. Про місто, яке не відступило. Про свободу, яка тримається на тих, хто залишився», - підсумовує Костянтин Ревуцький.
Зазначимо, Костянтин Ревуцький працює фотографом із 2011 року. За цей час він реалізував понад 100 соціальних фотопроєктів, присвячених темам ідентичності, культури, війни, пам’яті та людської стійкості.
