Коли почалася війна, більшість з нас зосередилася на фізичних аспектах виживання: укриття, їжа, безпека. Але що сталося з нашим ментальним здоров'ям? Війна не тільки руйнує будинки, вона ламає й внутрішній світ людини. Поки ми говоримо про фізичні поранення, дуже часто забуваємо про те, що залишає шрами в наших душах.
За даними МОЗ, понад 15 мільйонів українців потребуватимуть психологічної допомоги після війни, з яких близько 3-4 мільйонів будуть змушені звернутися до психіатрів або психотерапевтів. Ці цифри вражають, і вони відображають, наскільки руйнівний вплив має війна не тільки на фізичне, а й на психічне здоров'я.
Стрес як нова реальність
Від постійних сирен, ракетних обстрілів і втрат, тривога стала частиною щоденного життя. 71% українців відчувають тривогу та стрес щодня. Це не просто тимчасовий стан — багато людей зіткнуться з довготривалими наслідками, такими як посттравматичний стресовий розлад (ПТСР), депресія, панічні атаки та безсоння. Війна змінює нашу психіку, роблячи людей більш вразливими до психічних розладів.
Що таке посттравматичний стресовий розлад? Це стан, коли людина не може впоратися з травматичними подіями, які відбулися в її житті. Симптоми можуть бути різними — від раптових спогадів про травматичні події до важких сновидінь і навіть фізичних симптомів, таких як серцебиття та пітливість. Проблема в тому, що багато хто не усвідомлює своїх симптомів або не хоче визнавати їх через стигму, пов'язану з психічними розладами.
Старіємо швидше
За словами експертів, війна буквально "зістарює" нас на 10-15 років. Хвороби, які зазвичай проявляються у людей похилого віку, починають з'являтися раніше: серцево-судинні захворювання, діабет, артрит, онкологічні проблеми. Це наслідки не тільки фізичних умов життя під час війни, а й хронічного стресу та психоемоційного напруження.
Стрес призводить до значних фізіологічних змін в організмі: імунна система слабшає, гормони стресу постійно активізуються, що збільшує ризик виникнення хронічних захворювань. Наприклад, стрес збільшує рівень кортизолу, який може призвести до підвищення тиску, порушення роботи серця та інших серйозних проблем зі здоров'ям.
Втома від тривоги
Якщо в перші місяці війни багато людей трималися заради близьких, то з часом з’являється так звана "втома від стійкості". Навіть ті, хто не піддався паніці на початку, зараз відчувають емоційне виснаження. Це природно, адже неможливо постійно перебувати у стані напруги без наслідків.
Люди відчувають, що їм уже нема на що покладатися, крім самих себе. Війна змушує нас звикати до ненормального життя, яке поступово стає "новою нормою". З’являються ознаки емоційного виснаження: відчуття безпомічності, апатія, роздратованість, безсоння. Кожен з нас знаходиться у стані готовності до нових загроз, і це виснажує.
Допомога є, і вона потрібна
Психічне здоров'я не менш важливе за фізичне. На щастя, в Україні вже запроваджуються програми з надання психологічної допомоги. МОЗ активно працює над тим, щоб навчити сімейних лікарів надавати первинну психологічну підтримку, а у лікарнях з’являються клінічні психологи. Також функціонує багато гарячих ліній, де можна анонімно отримати консультації.
Проблема лише в тому, що багато людей не звертаються по допомогу через страх або стигму, пов'язану з ментальними проблемами. У суспільстві досі існує уявлення, що звернення до психолога — це ознака слабкості. Проте важливо розуміти, що психічне здоров'я має бути так само пріоритетним, як і фізичне.
У нинішніх умовах кожен з нас може зіткнутися з проблемами ментального здоров’я. Головне — не замовчувати їх і шукати підтримку. Сильний той, хто визнає свою вразливість і готовий дбати про своє здоров’я.
Чому варто говорити про це?
Ментальне здоров'я — це не щось абстрактне. Воно стосується кожного з нас, незалежно від віку, статі чи соціального статусу. Війна торкнулася кожної родини в Україні. І поки ми намагаємося боротися за фізичне виживання, не менш важливо дбати і про свою психіку.
Ніхто не може знати, як довго триватиме війна, але вже зараз ми можемо підтримувати один одного і піклуватися про своє ментальне здоров’я. Давайте не ігнорувати своїх почуттів і звертатися по допомогу, коли це потрібно. Зрештою, сила українців — не тільки в стійкості, але й у взаємопідтримці.
Пам'ятаймо: піклування про себе — це теж форма боротьби. І кожен наш крок до психологічного відновлення — це крок до перемоги над війною, що лунає в наших душах.
