Протягом останніх п’яти років кількість інклюзивних класів в українських школах для дітей з особливими освітніми потребами більш ніж подвоїлася, а також зросла кількість інклюзивних груп у дитячих садочках. Це надає можливість дедалі більшій кількості таких дітей не тільки здобувати освіту, але й соціалізуватися через спілкування з однолітками. У відповідь на ці потреби, напередодні повномасштабного вторгнення, Міністерство соціальної політики ухвалило наказ про впровадження державного стандарту соціальної послуги супроводу для дітей під час інклюзивного навчання. У рамках цього стандарту було запроваджено інститут "асистента дитини", що допомагає учням з особливими потребами вирішувати побутові питання в навчальних закладах.

За інформацією Міністерства освіти, на початок 2024 року в українських закладах дошкільної освіти нараховувалося 6158 інклюзивних груп, які відвідували понад 11 тисяч дітей з особливими потребами. У школах функціонували 29,3 тисячі інклюзивних класів, де навчалося близько 40,5 тисяч дітей, а також 807 спеціальних класів для понад 7 тисяч учнів.

Незважаючи на військові дії, питання супроводу дітей з особливими потребами в освітніх установах залишається актуальним. Запровадження відповідної послуги, яка є безкоштовною для батьків і фінансується з місцевих бюджетів, стало можливим завдяки зусиллям місцевих громад. Проте, для її успішної реалізації важливе фінансування від держави, оскільки забезпечення рівного доступу до знань для таких дітей є пріоритетним.

У різних містах застосовуються власні підходи до впровадження цієї послуги. Наприклад, у Києві та Дніпрі громадські організації надають послуги супроводу, тоді як у Броварах збільшується штат соціальних робітників для забезпечення цієї потреби.