За особисту мужність, виявлену у боротьбі за незалежність України, солдат Степан Вакарук нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня (посмертно). За успішне виконання бойових завдань, героїзм та відданість службі Міністерство оборони України відзначило його медаллю «Залізний хрест».
28 березня в Томашпільській громаді селищний голова Валерій Немировський та підполковник Олег Кучерук передали державні нагороди матері Героя Галині Станіславівні та сестрі Олені.
У Тульчинській районній державній адміністрації повідомили: Як тільки розпочалося повномасштабне вторгнення на Україну, на другий же день Степан вирішив піти добровольцем захищати рідну Батьківщину, але за станом здоров’я йому було відмовлено. У березні 2022 року хлопцеві запропонували роботу у фірмі «Валідус», яка спеціалізується на виготовленні спецтехніки для Нацгвардії та ДСНС, а також на ремонті пошкодженої бронетехніки. У березні 2023 року Степан Вакарук таки добився дозволу вступити в лави Збройних Сил України. Пройшовши навчально-бойову підготовку, здобув кваліфікацію гранатометника та водія, самотужки освоїв принцип роботи БПЛА. Далі служив майстром 2 відділення ударних безпілотних авіаційних комплексів взводу безпілотних авіаційних комплексів аеромобільного батальйону. Брав участь в запеклих боях під Бахмутом, у звільненні Кліщіївки. В жовтні 2023 року в одному з боїв був важко поранений, лікувався у шпиталі до квітня 2024 року, підлікувавшись, - знову повернувся у стрій свого бойового підрозділу. 3 серпня 2024 року, беручи участь у наступальних боях Збройних Сил України на Курську область, солдат Степан Вакарук отримав важкі поранення. Більше місяця лікарі відділення інтенсивної терапії КНП СОР «СОКЛ» міста Суми боролися за життя воїна, але, на превеликий жаль, важкі рани виявилися не сумісними із життям. 24 вересня 2024 життєва зірка нашого Героя згасла.
