Назавжди в строю: Вінниччина прощається з Героєм
09:30 16.06.2025
332

Сьогодні, 16 червня, громада села Медвідка на Вінниччині прощається з Героєм — молодшим сержантом Максимом Ослюком, який загинув, боронячи Україну. Йому було лише 25 років. Про це повідомили на сторінці у Facebook Стрижавської територіальної громади.

З самого ранку мешканці сіл Стрижавка, Лаврівка та Медвідка зустрічають траурний кортеж із тілом загиблого захисника. Люди вишикувались у живий коридор — від початку села Медвідка по вулиці Центральній до будинку Героя на вулиці Шевченка, 1. О 10:00 у храмі великомучениці Параскеви-П’ятниці отець Микола проведе чин відспівування, а об 11:00 на території храму відбудеться церемонія прощання.

Шлях Гідності, мужності та жертовності

Максим народився 11 червня 1999 року в селі Медвідка. Закінчив місцеву школу, згодом навчався у Гущинецькому вищому професійному училищі за спеціальністю «Тракторист-машиніст». Після строкової служби підписав контракт і продовжив захищати Україну.

У 2019–2020 роках воював у зоні проведення АТО на Донецькому та Луганському напрямках. Під час повномасштабного вторгнення став командиром 3 штурмового відділення 1 штурмового взводу 1 штурмової роти (в/ч А 7400), мав позивний «Сонік». Був двічі поранений, але після лікування знову повернувся на фронт — бо не міг бути осторонь, кажуть рідні.

У селі пам’ятають його як щирого, життєрадісного, відкритого хлопця. Максим добре навчався, володів англійською, брав участь в олімпіадах, любив футбол і мав багато друзів. Ще з дитинства проявляв силу духу та справжній патріотизм.

Загинув як воїн, залишився у пам’яті як Герой

10 листопада 2024 року Максим загинув у районі населеного пункту Новоіванівка Курської області рф внаслідок мінометного обстрілу. Тривалий час його вважали зниклим безвісти. Тіло Героя вдалося опізнати лише за результатами ДНК-експертизи.

Командир підрозділу згадував: «Максимом потрібно усім нам пишатися. Якби всі були, як він — перемога давно була б за нами».

Удома на Максима чекали мама Людмила Павлівна, тато Ігор Іванович, брат Вадим і сестра Ілона.

 

Автор: Павло Петрушко
Читайте також