Днями у Вінницькому гуманітарно-педагогічному коледжі розпочалась декада зарубіжної літератури, в рамках якої планується проведення літературних читань, квесту зі знання літератури та професійних майстер-класів. А ось розпочалась декада з екскурсії до Музею освіти Вінниччини.

Заклад знаходиться у  приміщенні Вінницькій академії неперервної освіти. Його було створено шість років тому за ініціативи ректора академії Степана Дровозюка. Експонати, а їх нараховується більше 5 тисяч, передали в дар музею з різних навчальних закладів області. Завдяки спільним зусиллям педагогів вдалось зібрати цікаву експозицію, яка розповідає про життя освітян та їхніх учнів на Поділлі від XVII сторіччя і до наших днів.

Екскурсію провів професор, доктор історичних наук Олексій Карпович Струкевич. Насамперед він зупинився на періоді заснування перших навчальних закладів у Вінниці.

Система освіти, як організована система передача знань від покоління до покоління, у нас розпочинається з 1632 року. Тоді Митрополитом Київським стає Петро Могила, який створює Києво-Могилянський колегіум і одночасно відкриває у Вінниці філію на базі чоловічого монастиря. Петро Могила надсилає до нашого міста професорів з Києво-Моглиянки -  Афанасія Кальнофольського, який готує тут свій полемічний твір «Тератургима», виданий у 1638 році. Тобто роки роботи в нашому колегіумі ченець витрачає не лише для викладання, але й для теологічної наукової роботи, - зазначив Олексій Карпович.

Зазначимо, що «Тератургима» вперше була видана польською мовою. В експозиції представлено фото титулки цього твору. Щодо монастиря, в якому функціонував навчальний заклад, то мова йде про Вознесенський братський монастир. Монастирський комплекс не зберігся, але відомо, що він знаходився на березі Південного Бугу, там де нині стоїть будівля школи №3.

Викладав у «вінницькій могилянці» ще один відомий церковний та культурний діяч  - Софроній Почаський, автор «Євхрастіону». Цю книгу вважають одним із перших підручників, по якому опановували науку вінницькі братчики. Книга була видана ще у 1632 році, але її постулати не втратили актуальності і сьогодні.

Щоб дурним не вважали за плутаність слова, вчи граматику, - цитує строки твору Олексій Стукевич і зазначає, - плутаність слова є характерною ознакою наших сучасних політиків. Так от, ще Софроній Почаський вчить і застерігає говорити правильно і логічно.

У витоків системи освіти Вінниччини також стояв ще один видатний українець  - Сільвестр Косів. З історичних джерел відомо, що він викладав у колегіумі приблизно до 1635 року.Згодом Сільвестер Косів стане митрополитом, змінивши на цьому посту Петра Могилу.

В музеї, нажаль, немає оригінальних експонатів XVII сторіччя, на стенді представлено копії двох портретів Петра Могила, фото титулки «Тератургіми» і копії сторінок «Євхрастіону» з описом таких героїв античних міфів, як Талія, Граматика, Мельпомена, Кліо, Терпсіхора, Уранія.

Історична на наукова цінність саме цих тексів полягає в тому, що вони свідчать про новаторський підхід до освітнього процесу.

Якщо в російській історії вивчення цих муз приходиться на кінець XVIIІ початок XIX сторіччя, то у Вінниці наші хлопчики знали, хто це такі ще у першій половині сімнадцятого сторіччя, - наголосив професор під час екскурсії.

Серед експонатів музею є і ряд стародуків початку минулого сторіччя. Зокрема, мова йде про енциклопедичний «Словник Брогказуа і Єфрона», книгу «З життя тварин» та  тодішній «глянцевий» журнал під назвою «Руський базар моди».

Наявність модного журналу в музейній колекції музею освіти Олексій Струкевич пояснює так:

Концепція нашого музею полягає не в тому, щоб показати відомих випускників (Вінниччни – прим.авт), тобто зосередитись на успіхах освіти, а взяти до уваги й зовнішні прояви освітнього процесу. Ми старалися добирати матеріал, який стосується не тільки дидактики, але й побуту учителя, учня та тієї атмосфери, в якій учні та учителі жили в різні епохи. Звичайно, робили акцент на духовний світ.

Про те чим жили педагоги у минулому сторіччі, і які теми обговорювали можна Олексій Струкевич продемонстрував на прикладі педагогічного посібника:

«Ось «Весник Знания» №8 за серпень 1911 року. В ньому мова йде і про Вавілонську вежу,  і про сади Семераміди. І деякі страшні речі. Ось зокрема, стаття «Сила, как источник моральности». Уявляєте собі! Фашистські якісь задумки напередодні Першої світової війни вже панують у свідомість інтелігенції».

Старовинні фотографії також дають можливість відчути неповторну атмосферу того часу. В експозиції доволі багато фото, які було зроблено на початку минулого сторіччя в Барському реальному училищі. Зокрема, це фото братів Зінкевичів, які після закінчення навчального закладу все життя працювали у Северинівській сільській школу. Тобто люди не шукали «щастя» за кордоном, вчились, жили та працювали на рідній землі, маючи і певний соціальний статус.

Також є фото директора Барського реального училище Краузе з дружиною.

На відміну від подібних фото радянського періоду, коли директор школи домінує над усіма і «дивиться у комунізм» – тут сімейна ідилія, впевненість у завтрашньому дні, - коментує портрет Олексій Струкевич.

Зазначу, що є у музеї і стенд, присвячений побуту радянських вчителів, в ньому також є модні журнали 50-х років, 70-тих років, підручники, журнали, ноти, деякі побутові речі – радіоприймачі, програвач, вінілові платівки.

До речі вінілові платівки знаходяться також в «ідеологічному» розділі, і тут можна сказати спостерігається справжній «вінегрет» - поряд зі статтями про науковий комунізм диски зарубіжної, майже забороненої на той час, естради -  Елвіса Преслі, Мірей Матье та Барбари Стрейзанд. Імена цих співаків, напевне, нічого не скажуть молодим, але гості старшого покоління оцінять зухвалість музейників, які поряд з розмістили стенд з портретом тодішнього генерального секретаря компартії Леоніда Брежнева. Як кажуть сьогодні, справжній хайп.

Та повернемося до початку експозиції і зупинимось ще на одному раритеті - оригіналі книги Костянтина Ушинського «Человек, как предмет воспитания. Опыт педагогической антропологии». Ось що розповів  про це пан Струкевич:

«Хоча Костянтин Ушинський став засновником педагогічної науки в Російській імперії завжди підкреслював, що він українець, що батьки, діди з України. Зрештою він повертається в Україну. Так от він пише: «Педагогінка не наука – а искусство, самое обширное, сложное и самое высокое и  необходимое из всех искусств». Тобто педагогіка це мистецтво, яке опирається на науку, творче поєднання знань наукових заради індивідуального розвитку учня, класу і врешті решт цілого покоління».

Поряд з фоліантом батька педагогіки Ушинського знаходиться не менш  «фундаментальний» експонат.  Він демонструє, як працює парова турбіна, а створено його за принципом, вигаданим ще древньогрецьким фізиком Героном.

Ще однією із цікавинок музейної колекції  є «Журнал обліку успішності та відвідування учнів» 1944/1945 навчального року. Ще йшла війна, а у місті вже розпочали відбудовувати мирне життя.

В експозиції широко представлені також учнівські зошити, щоденники, рахівниці – від саморобних, виготовлених з квасолі до більш сучасних, які навряд чи зможуть стати у нагоді сучасним школярам.

Особливо цікавим для відвідувачів став стенд зарубіжної літератури, на якому представлені оригінали книг Іван Тургєнев, Олександр Пушкін, Віктор Гюго, Ернест Хемінгуей в перекладі на українську.

Потішили відвідувачів і шпаргалки, яким присвячено цілий стенд. Навряд чи їхні автори могли подумати, що зроблені ними «кримінальні» записи стануть предметом музейної колекції. Та  саме такі речі роблять музей освіти «живим» та додають особливого шарму.

Насамкінець хочеться зазначити, що робота над створенням експозиції триває, тож на відвідувачів чекають нові, невідомі, але не менш цікаві, сторінки освіти Вінниччини.