Видавничий дім «Моя Вінниччина» разом з Медіа-центром ВНМУ працюють над спільним прєктом – вивчають історію навчального закладу. Крім спогадів та інтерв‘ю студентів та викладачів значну частину дослідження складають публікації у газетах та журналах. Матеріали дослідження, яке, напевне, мають з часом видати, оприлюднюють на сторінках соціальних пабліків.
Днями Михайло Каменюк, як представник видавничого дому, опублікував на своїй сторінці у FB архівну статтю про навчальний заклад, датовану 25 грудня 1931 року. Публікація вийшла у щоденній газета «Ленінський шлях» під назвою «10 років Вінницького фармінституту». В ній керівник навчального закладу Олександр Отелін підбиває підсумки роботи за десятиріччя. Нижче текст без купюр:
«Сьогодні вінницький фармацевтичний інститут святкує 10 роковини свого існування. За 10 років інститут дійшов чималих досягнень.
Інститут неухильно бореться за пролетаризацію складу студентства. Коли 1921 року робітничо-селянська частина учнів становила ледве 0,04, то 1931 року вона зросла до 70 відс. 1931 року організовано фармробітфак, на якому вчаться 174 робітників та колгоспників.
За 10 років фармінститут дав 8 випусків аптечних робітників та 4 випуски перекваліфікованих старих аптечних робітників (750 осіб).
Цього, безперечно, замало. Для теперішніх умов такі темпи в роботі інституту ще незадовільні. Розвиток нашого господарства вимагає значно більшої кількости фахівців. Отже, фармінститут повинен збільшити, найближчим часом кадри студентства.
Велике місце в роботі інституту посідає наукова робота. За цей час виконано ряд праць, що багато важать у вихованні фармацевтичних кадрів (підручники фармхемії), у вивченні нашого краю (рослинність Поділля), розвиткові промисловости Вінниччини (етерові олії), в застосованні в економіці хемічної аналізи (робота катедри аналітичної хемії) тощо.
Велику увагу приділяє інститут громадській роботі. Поліпшення громадського харчування, зміцнення обороноспроможности країни знаходять свій відбиток в організації спеціальних лабораторій при інституті, в навчанні студентства прикладати свої знання на фронті реконструкції побуту трудящих. Ліквідація неписьменности, культ-шефство над колгоспами, боротьба з реліґійними забобонами тощо посідають значне місце в роботі інституту.
За цих 10 років фармінститут значно зріс. Якщо 1921 року бюджет інституту становив 24 тисячі карб., то цього року він становить 303 тисячі карб. Інститут має гарно устатковані лабораторії, забезпечений науковими кадрами.
Більше зв'язку в виробництвом, цілковита пролетаризація студентського складу, подальше неухильне застосування марксизму-ленінізму в науці, утворення твердої матеріальної бази — ось головні завдання інституту на 11 рік.
Досвід та досягнення в роботі за 10 років - найкраща гарантія, що завдання ці виконаємо».
