Валерій Шмиголь пішов на війну, як тільки розпочалося повномасштабне вторгнення. Боронив Батьківщину на донецькому напрямку. Трагічна звістка про його загибель надійшла 30 травня з-під села Новомихайлівка Покровського району. Життя воїна обірвалося у 45 років…

Про це повідомляють у ВМР.

У Валерія був позивний Вал і він дійсно був таким потужним та міцним. На нього могли покластися і рідні і побратими. За проявлену особисту відвагу у боях вінничанин отримав відзнаку Головнокомандувача ЗСУ «Хрест хоробрих».

Воював у 79-й окремій десантно-штурмовій Таврійській бригаді був спочатку мінометником, а після навчання у званні головного сержанта очолив взвод.

Щоб захистити своїх побратимів, Валерій дуже часто ризикував власним життям. Йшов завжди попереду – там, де обстріли, там, де гаряче. Одного разу від смерті його врятував шолом, який затримав добрячий осколок. Зараз ті, хто воювали поруч, телефонують мені, щоб висловити слова вдячності та скорботи. Кажуть, що втратили не командира, а брата, – розповідає сестра полеглого Героя Олеся.

Народився Валерій Шмиголь у Вінниці 27 вересня 1978 року. Закінчив 6-ту загальноосвітню школу, а потім тоді ще Вінницьке професійно-технічне училище №4.

Працював майстром із ремонту квартир. Плекав донечку, піклувався про маму та трьох своїх племінників.

Серце матері не витримало хвилювань та розлуки із сином. Вона померла невдовзі після того, як Валерій пішов на війну. Тож він залишився єдиною опорою нашої сім’ї. Завжди про всіх турбувався, не просто йшов, а біг на допомогу, – згадує сестра воїна. 

Чин поховання воїна відбудеться об 11:00 на Алеї Слави Сабарівського кладовища.

Глибокі співчуття рідним та близьким. Вічна пам’ять та слава Герою!