На Європейській площі у Вінниці відбулася акція підтримки українців, які перебувають у полоні або вважаються зниклими безвісти. Напередодні 8 Березня захід присвятили українським жінкам, що залишаються у російській неволі. Під час події також згадали військових із Вінниччини, які зникли безвісти рівно два роки тому.
«Точних відомостей про кількість українських жінок в російському полоні немає. Відомості різняться – від 400 до 2000, – розповіла співорганізаторка акції Ірина Богусевич. – За інформацією правозахисників, понад 80% жінок зазнавали тортур або сексуального насильства в полоні. Напередодні дня боротьби жінок за власні права ми хочемо нагадати про українок в російській неволі. Вони перебувають в нелюдських умовах, деякі ще з 2019 року розлучені з своїми дітьми й родинами, терплять приниження і знущання. Сьогодні ми хочемо показати, що боремося за їхнє повернення і не дамо про них забути».
Під час заходу також вшанували військовослужбовців 14 БрОП НГУ «Червона калина» — Івана Онуфрійця, Михайла Юрченка, Олександра Поляруша, Дмитра Свистуна, Анатолія Павлигу та Сергія Сафронюка. Саме 7 березня виповнилося два роки з дня, коли вони зникли безвісти. Рідні досі не мають жодної інформації про їхню долю.
Як знак надії матері та дружини військових встановили символічну інсталяцію — дерево калини. Поруч розмістили особисті речі та портрети зниклих бійців.
«Кожного дня важко, тому що день у день ми чекаємо два роки, але напередодні дати особливо болить душа, – розповідає мама Івана Онуфрійця Альона. – В службовому розслідуванні ми побачили прізвища шести хлопців, які проходять по одному кримінальному провадженню зі зникнення безвісти і розшукали їхніх рідних. Знайшлися в групах у вайбері, а потім особисто познайомилися на акціях. З тих пір ведемо пошук разом. Разом пишемо листи до Червоного Хреста, світових консульств, які беруть участь в переговорних процесах; їздимо на зустрічі в Координаційний штаб у Вінниці та Києві, у військову частину, до Уповноваженого з прав людини Дмитра Лубінця. Разом відвідуємо акції. Нам стало відомо, що хлопці вийшли на позицію забрати поранених. Свідки говорять різне, є відомості, що їхнє авто підірвалося. Та материнське серце кожної з нас вірить, що діти живі».
