У Вінниці відбулося завершення соціально-психологічного проєкту «Сила незламних», створеного на підтримку дружин та дітей загиблих Героїв України. Уже не перший рік поспіль ініціативу організовує керівниця волонтерського штабу "Українська команда" у Вінниці Марина Бондаренко.

Проєкт став простором підтримки, турботи та відновлення для родин, які пережили важку втрату. Упродовж його реалізації мами та діти мали змогу отримувати психологічну допомогу, брати участь у творчих і терапевтичних заняттях, відвідувати ігрові кімнати та різноманітні майстер-класи.

Для дітей організовували активності, які допомагали хоча б на деякий час відволіктися від болю втрати та повернути відчуття дитинства. Учасники проєкту разом ліпили хачапурі, створювали квіткові композиції, знайомилися з кінним спортом та вчилися кататися на конях.

Організатори зазначають, що головна мета «Сили незламних» - дати кожній дитині та кожній дружині загиблого Захисника відчути, що вони не залишилися наодинці зі своїм болем, а поруч є люди, готові підтримати та допомогти знайти сили рухатися далі.

Керівниця проєкту Марина Бондаренко наголосила, що «Сила незламних» - це значно більше, ніж просто серія зустрічей чи заходів:

«“Сила незламних” - це не лише про втрату. Це про любов, яка сильніша за біль, про жінок, які, попри все, продовжують жити, мріяти й надихати, про дітей, у яких живе сила своїх Героїв», - зазначила Марина Бондаренко.

Під час фінальної зустрічі дітки та їхні матері також отримали подарунки від партнерів проєкту, що стало приємним завершенням важливого етапу підтримки родин.

Своє захоплення ініціативою висловила й громадська діячка Людмила Станіславенко:

«Такі проєкти мають надзвичайно велике значення для суспільства. Це приклад справжньої людяності, підтримки та турботи про родини наших Героїв. “Сила незламних” дарує не лише допомогу, а й віру у те, що поруч є небайдужі люди», — підкреслила Людмила Станіславенко.

Організатори переконані, що подібні ініціативи допомагають родинам військових не втрачати надію, відчувати підтримку громади та поступово повертатися до повноцінного життя.