24 лютого під час сесії Ямпільська міська рада у Ямпільська громада відбулося вручення посмертних державних нагород сім’ям військових, які загинули, захищаючи незалежність України. Про це повідомило видання Ямпільські вісті.
Ордени «За мужність» ІІІ ступеня передали родинам Віталія Козака із села Слобода-Підлісівська та Валерія Прилипка із села Франківка. Нагороди матерям загиблих — Валентині Михайлівні та Валентині Іванівні — вручили міський голова Сергій Гаджук та представник другого відділу Могилів-Подільський районний ТЦК та СП Олександр Колесник.
«Сьогодні ми схиляємо голови перед подвигом наших земляків. Вони віддали найцінніше – своє життя - за свободу і незалежність України, за кожного з нас. Їх імена навіки вписані в історію Ямпільської громади та України. Ми зобов’язані пам’ятати Героїв і підтримувати їхні родини. Це найменше, що ми можемо і маємо зробити», – зазначив Сергій Гаджук.
Життя, сповнене праці й відповідальності
Віталій Козак народився 15 серпня 1987 року в селі Слобода-Підлісівська у багатодітній родині. Змалку був відповідальним і працьовитим, захоплювався технікою, здобув фах машиніста-тракториста, а згодом самостійно опанував будівельну справу. Працював у Києві, створив сім’ю, виховував сина.
З перших днів повномасштабного вторгнення добровільно став до лав тероборони, згодом був мобілізований до ЗСУ, де служив механіком-водієм танка. 6 жовтня 2024 року загинув під час виконання бойового завдання поблизу Новоіванівки Курської області внаслідок атаки ворожого FPV-дрона. Йому було 37 років.
Валерій Прилипко народився 27 грудня 1980 року в селі Франківка. Після навчання працював у місцевому господарстві, створив родину, виховував двох дітей. У вересні 2024 року був мобілізований і без вагань став на захист держави.
Служив у складі аеромобільного підрозділу. У листопаді 2024 року зник безвісти, а згодом ДНК-експертиза підтвердила його загибель. Валерій Прилипко загинув 12 листопада 2024 року поблизу Антонівки на Донеччині внаслідок мінометного обстрілу. Йому було 43 роки.
«Ордени, передані рідним полеглих захисників у четверту річницю повномасштабної війни, – більше ніж державні відзнаки. У них – біль втрати, невимовна гордість і вдячність народу за життя, віддані за свободу України. Вони нагадують нам, якою дорогою ціною виборюється мир, і зобов’язують кожного берегти пам’ять про Героїв не лише у скорботні дні, а й у щоденних справах, у підтримці їхніх родин, у єдності та праці заради майбутнього держави. Подвиг воїнів не має строку давності – він живе у наших серцях, у вільній землі під ногами, у кожному новому світанку, який вони вибороли для нас ціною власного життя. Пам’ятаємо. Шануємо. Продовжуємо їхню боротьбу за Україну», – йдеться в повідомленні.
Пам’ятаймо про тих, хто віддав життя за нашу свободу. Підтримати українських захисників можна через надійні та перевірені ініціативи.
