Сьогодні, 24 січня, Вінницька громада з глибоким сумом проводжає в останню путь захисника України Владислава Мороза, який з перших днів повномасштабного вторгнення став на оборону держави. Він служив у лавах 120-ї бригади територіальної оборони ЗСУ, віддавши життя за свободу й майбутнє України.
У мирному житті Владислав працював у сфері безпеки та охорони. Та вже 25 лютого 2022 року, не роздумуючи, добровільно приєднався до територіальної оборони. У складі 172-го батальйону 120-ї бригади ТрО він пройшов бойовий шлях від стрільця до командира позиції.
У період із червня по жовтень 2025 року Владислав виконував завдання як оператор безпілотних літальних апаратів, а згодом був переведений до 169-го батальйону для роботи на найскладніших напрямках фронту. На Донеччині та Харківщині він обіймав посаду командира екіпажу безпілотних авіаційних комплексів. Його робота в небі неодноразово рятувала життя побратимів і допомагала нищити ворога.
«Своїм побратимам він був братом по духу. Його любили за відкрите серце, чесність і готовність підставити плече в будь-яку мить. Він умів підтримати, вселити віру та тримати стрій не лише зброєю, а й силою характеру. Він виносив хлопців з поля бою, був дуже сміливим та відважним», – розповіла дружина воїна.
14 січня 2026 року під час виконання бойового завдання поблизу міста Лиман Краматорського району Донецької області Владислав Мороз отримав поранення, несумісні з життям.
Герою було лише 28 років. Він народився 19 квітня 1997 року в селі Носківці Жмеринського району. Навчався у Вінницькому транспортному фаховому коледжі за спеціальністю «Воєнізована охорона». Викладачі та одногрупники згадують його як відповідального, цілеспрямованого та світлого юнака.
Після навчання працював у виправній колонії, у службі охорони Крижопільського цукрового заводу, згодом — начальником охорони одного з торговельних закладів.
Владислав був одружений, разом із дружиною виховував 7-річну донечку Злату, яка була для нього найбільшим щастям і сенсом життя. Рідні згадують його як турботливого чоловіка та люблячого батька.
«Шлях Владислава – це історія раннього дорослішання, незламної волі та безмежної любові до України. … Він часто казав: “Я пішов, щоб нам не довелося копати окопи під Вінницею”. Він свідомо відкладав власне особисте життя “на потім”, поставивши захист Батьківщини вище за власні мрії. Він любив Україну та був справжнім патріотом», – зазначають рідні захисника.
Прощання з Владиславом Морозом розпочнеться о 9:00 за адресою: вул. Юрія Курія, 25.
О 10:00 відбудеться заупокійне богослужіння у Спасо-Преображенському кафедральному соборі.
О 11:00 Героя поховають на Алеї Слави Сабарівського кладовища.
