23 листопада Вінниця схиляє голови в скорботі, проводжаючи в останню путь розвідника 111-ї бригади ТрО Андрія Ковальова — воїна, який жив і боровся заради майбутнього України.
«Не плачте за мною, якщо у бою загину. Я все віддам за неньку Україну», — ці слова стали останніми, які мати почула від сина. Андрій пішов захищати країну в перший день повномасштабної війни. Служив старшим сержантом і командиром відділення розвідки, мав позивний «Грузія» та пройшов важкі бої біля Лисичанська, Кремінної, Краматорська, Ямполівки, Покровська. Двічі отримував важкі поранення, але щоразу повертався до побратимів. Навіть здобувши спеціальність оператора БпЛА, залишився у розвідці. 30 травня 2024 року загинув поблизу Очеретиного. Йому було 51.
У пам’яті рідних залишилися його доблесть і відданість, а також численні нагороди: бригадні відзнаки, медалі «За вірність службі», «За поранення». Андрій ніколи не шукав слави — лише мріяв про мирну, вільну Україну. За це стояв на Майдані та знову став до зброї, коли ворог прийшов на нашу землю.
Народився Андрій Ковальов у Вінниці 17 листопада 1972 року. Навчався у школі №10, проходив строкову службу на Кавказі — саме там отримав позивний «Грузія». Працював у спеціальному конструкторсько-технологічному бюро при «Терміналі», пізніше — у ВО «Елна-Сервіс».
«В Андрієві вирувала потужна чоловіча сила… Він майстерно вправлявся з холодною зброєю… Чоловік був патріотом до кінчиків пальців. Хотів жити лише у вільній Україні, побудувати після війни великий будинок для всієї родини…» — згадує його дружина Альона.
Прощання з Героєм розпочнеться о 12:00 у Спасо-Преображенському кафедральному соборі, а о 13:00 — за адресою вул. 600-річчя, 54.
Поховають воїна о 13:30 на Алеї Слави Сабарівського кладовища.
