1 квітня на засіданні міської надзвичайної протиепізоотичної комісії на чолі з заступницею міського голови Галиною Якубович обговорили ситуацію стосовно сказу, яка склалася через захворювання собаки в одному з районів міста.

Про це повідомили на сайті Вінницької міської ради.

Про випадок захворювання на сказ собаки проінформував також заступник начальника управління-начальник відділу безпечності харчових продуктів та ветеринарної медицини Вінницького міського управління Головного управлінні Держпродспоживслужби Роман Керезь.

«Подія сталася в мікрорайоні Бучми. За попередньою інформацією, тварина протягом двох днів розгулювала по мікрорайону. З повідомлення людей, працівники поліції тварину знайшли і відправили до муніципального притулку. Там її протягом декількох днів утримували і 26 березня загинула. Явних ознак сказу у тварини не було, захворювання підтвердилося тільки лабораторно. Клінічних ознак не було. Собака нанесла укуси 10 людям, 6 з яких діти. Також 6 осіб контактували з твариною, це працівники поліції і притулку. Всім людям провели щеплення. Провели комплекс заходів, відповідно до інструкції, зокрема дезінфекцію вольєрів, щеплення тварин в притулку», – зазначив Роман Керезь.

В результаті, частину території мікрорайону «Бучми», а саме: вулиці, які входять до квартального комітету Дачно-житлового об’єднання «Вінницькі Хутори 1», квартального комітету «Малі Хутори Центр» оголосили неблагополучною щодо сказу зоною. Загрозливим районом також визнали територія квартального комітету «Старе місто», с. Вінницькі Хутори.

Як зазначили у департаменту охорони здоров’я міської ради, всі постраждалі і контактні особи отримали щеплення і знаходяться під наглядом сімейних лікарів. Діти отримали щеплення та були виписані зі стаціонару лікарні.

«Протягом п’яти років до повномасштабного вторгнення в області проводили щорічну планову імунізацію тварин проти сказу методом авіаційної обробки, охоплюючи велику площу. Вдалося майже вп'ятеро зменшити кількість захворюваності на сказ. Навіть у 2022 році показник теж був низький. Це був ефективний захід профілактики, який через воєнний стан ми продовжити не можемо. Відомо, що найчастіше природним джерелом сказу є лисиці та вовки. Через відсутність полювання чисельність цих тварин не регулюється. Через це кількість тварин, які можуть бути потенційно хворими, зростає. Особливості перебігу хвороби у тварин такі, що за 10 днів до своєї смерті вона починає активно розповсюджувати вірус зі слиною, намагаючись когось вкусити. Тоді гине. Людина теж в зоні ризику, вона може захворіти, але, на відміну від тварин, передати вірус далі не може. Якщо не щепити людину, то вона гине від серйозних ускладнень», – зазначив перший заступник начальника Головного управління Держпродспоживслужби у Вінницькій області Олександр Сорочан.

Він також зазначив, що, оскільки місто і прилеглі території оточені лісовими масивами, ймовірність контакту хижої інфікованої тварини зі свійськими тваринами зросла. Тож, враховуючи виступи учасників засідання та ситуацію зі сказом, яка склалася в громаді, учасники комісії обговорили план дій та посилення вакцинування свійських тварин.

Фахівці департаменту охорони здоров’я попереджають, сказ – це гостре інфекційне захворювання тварин і людини, спричинене нейротропним вірусом сказу. Характеризується розвитком своєрідного енцефаліту зі стрімким ушкодженням центральної нервової системи. У разі зволікання з наданням кваліфікованої медичної допомоги смерть неминуча.

Джерелом збудника сказу є усі теплокровні тварини, з яких найбільш небезпечні для інфікування людини м’ясоїдні (дикі та домашні). Людина може інфікуватися збудником сказу від хворої на сказ тварини через укус, подряпину та мікроушкодження шкіри, потрапляння зараженої слини на слизові оболонки.

У разі інфікування людини показані негайна госпіталізація і введення антирабічної вакцини. Таких щеплень має бути п’ять: у день звернення до лікаря (0-й день), а потім на 3-й, 7-й, 14-й і 28-й дні.

Антирабічна вакцина запобігає виникненню захворювання у 96–99% випадків.

Для профілактики сказу необхідно:

• регулярно вакцинувати свійських тварин;
• уникати контактів із потенційно небезпечними тваринами.