У Вінницькому центрі термічної травми та реабілітації українські військові, які отримали тяжкі поранення на фронті, щодня проходять шлях боротьби — не лише за здоров’я, а й за повернення до повноцінного життя. Тут рятують бійців із опіками, ампутаціями, черепно-мозковими травмами та наслідками мінно-вибухових поранень.
Серед пацієнтів — військовий із понад 30% опіків тіла, якому готують руку до пересадки ксеношкіри. Поки триває підготовка, з ним працює ерготерапевтка Олександра Тимошенко: "Ми розробляємо дрібні суглоби, аби запобігти контрактурам, які можуть обмежити рухливість руки в майбутньому".
В іншій палаті — боєць, який втратив обидві руки. Його стан ускладнюють черепно-мозкова травма, порушення слуху та зору. Фізична терапевтка Ірина Мельничук допомагає йому робити перші рухи: перевертатись, сідати, змінювати положення тіла. Усе це — підґрунтя для користування протезами в майбутньому.
Яскравий приклад сили духу — Сергій Кумчак, поранений у лютому на Покровському напрямку після атаки дрона. Минуло трохи більше чотирьох місяців, і нині він уже стоїть на обох протезах: нижніх і одному верхньому. "Це десяте заняття, і він уже робить самостійні кроки", — ділиться завідувачка відділення реабілітації Юлія Гук.
Сергій активно навчається побутовим навичкам: працює з протезом руки, вчиться тримати предмети, чистити овочі, мити посуд. Його найбільша мета — повернутись до повноцінного життя, родини, керма автівки.
"За 4,5 місяці я вже ходжу — це неймовірно. Мені казали, що процес триватиме довше, але я вирішив інакше. Я хочу знову гуляти містом, сісти сам у машину й поїхати", — каже Сергій з упевненістю в голосі.
Команду медиків, фізичних та ерготерапевтів щодня надихають такі історії. За словами Юлії Гук, це спільна справа, де кожен дотик, кожен крок і кожна перемога — результат глибокої довіри, праці та любові до життя.
