За три місяці повномасштабної війни Вінниччина прийняла понад 100 тисяч внутрішньо переміщених осіб. Люди, які втратили свою домівку, можуть знайти прихисток, їжу та одяг у приміщенні офісного центру LetyShops.
Серед родин, які зупинилися у Вінниці – сім’я пані Анни, жінка разом з рідними у 2014 році, рятуючись від війни, переїхала до Харкова, а 24 лютого 2022 року була вимушена знову покинути власну домівку.
Пані Анна розповідає, що від початку війни її діти плакали майже місяць.
Більше злякався старший син, йому десять років. Думки були розгублені. Не знали куди їхати, бо усі родичі залишилися на Донеччині. Діти дуже злякалися. Старший син плакав близько місяця. Молодша не розуміла, тільки плакала разом зі мною. Сина не змогла заспокоїти, адже він дитина війни. З дочкою було простіше. Обіймала і все,- розповідає пані Анна.
І хоч сім'я виїхала на наступний день пані Анна зазначає, що сенсу чекати не було вони пам'ятають як це було у Донецьку тому взяли найдорожче сіли в Жигулі 5 людей та кішка. Без речей. І поїхали з Харкова, від кордону з росією у зворотний бік.
У Харкові з першого дня були затори на виїзд із міста та у всіх паніка. У нашому будинку не стало води та світла. Ми точно розуміли, потрібно виїжджати. Були у різних містах та Вінниця сподобалась найбільше. Це найпривітніше місто, в яких ми були. Найчутливіші та добрі люди. Нас тепло прийняли в LetyShops, забезпечили всім необхідним, переживають та допомагають з вирішенням побутових й інших питань Людмила та Сергій! Я їм безмежно вдячна такі добрі справи обов'язково повертаються стократ!
Та як би не було добре у Вінниці пані Анна хоче разом з сім'ю повернутись до вже рідного Харкова.
Приїхали з мамою, чоловіком, 2 дітей та тата забрали у березні з окупованої території. Тобто тепер нас 6 людей. Будинок наш цілий, дякую Богу! Знайомих жодних не залишилося у Харкові, всі виїхали. Але, я все ж сподіваюсь, що вже зовсім скоро ми повернемося додому.
Інша родина з Харкова, яка також тимчасово перебуває у LetyShops розповідає, що коли почалося масове вторгнення спочатку був сильний шок, але виїжджати з рідного міста до останнього не хотіли.
Я з перших пострілів зрозуміла, що почалася війна і в першу чергу дуже злякалася за дітей. Виїжджати не наважувалася до останнього, поки на нашому районі не обстріляли майже всі дитячі майданчики і ми були якраз із донькою на розі нашого будинку. Дякувати Богу до дитячого майданчика ми не встигли дійти тому обійшлися тільки сильним переляком. У цей день на щастя начебто все цілі залишились, а ось 15 квітня дуже багато жертв було. І нажаль серед них є багато наших знайомих” - згадує Олена.
Пані Олена розповідає, що рішення приїхати до Вінниці було прийнято через те, що у її старшого сина у Вінниці живе знайома дівчинка, яка і запросила їх до нашого міста.
16 квітня вранці ми виїхали з дому. У цей день доки ми дісталися вокзалу через все місто було відносно тиха. Поки що нам тимчасово дали притулок в офісі на LetyShops, тут нас годують і ми мали змогу тут взяти собі необхідні речі. Також діток переселенців водили в розважальний центр Країна Мрій, пограли з ними та смачно погодували. Діти були дуже задоволені. Величезне дякую пані Людмилі Станіславенко, Сергію Станіславенко, Ігорю Ткачуку, Генадію Ткачуку та усій їхній родині, що надали притулок подарували позитивні емоції нашим діткам.
