У Києві 22 червня розпочав роботу Музей воєнного дитинства, який презентує спогади та особисті речі дітей, що опинилися в зоні бойових дій на Донбасі та за його межами.
Як розповіла директора музею Юлія Скубицька, в основі виставки лежать свідчення дітей, які опинились у зоні бойових дій, дітей військовослужбовців та воєнних журналістів.
"Наша виставка побудована на свідченнях дітей, які ми записували впродовж уже трьох років по всій Україні. Це – діти, які живуть біля лінії розмежування, діти, які вимушено переїхали внаслідок збройного конфлікту, діти військових", – зазначила вона.
В Україні відкрився Музей воєнного дитинства
Загалом на виставці представлені 33 експонати. Серед експозиції – особисті речі, передані дітьми, а також уривки з їхніх особистих історій.
"Оскільки це дуже чутливий матеріал, ми дуже обережно підходимо до того, як ми вибудовуємо порядок історій у виставці. Деякі історії, розказані нашими учасниками, містять приємні спогади – це можуть бути історії про творчість, про дружбу, про якісь повсякденні моменти. Але деякі – це, звичайно ж, історії про втрати, про булінг, про бідність, нестачу основних речей, відсутність води, електрики, життя у бомбосховищах", – розповіла Скубицька.
Зокрема, на виставці присутній флакон парфумів, включений до експозиції під назвою "Запах донецької зими".
Парфуми "Запах донецької зими"
"Це історія про дівчину, яка виїхала з Донецька. Ця – пляшка парфумів, подарованих батьками, нагадує їй про Донецьк. Це лімітована колекція, зараз купити такі парфуми вже неможливо. І вона їх використовувала лише на великі свята – зокрема, на Новий рік. Зараз дівчина розповідає, що ці парфуми вже скінчилися, а зими у Києві геть не такі, як в Донецьку. Ця пляшка стала для неї символом дитинства, символом домівки, яку вона втратила, символом Нового року і донецької зими", – зазначила директорка.
Директорка Музею воєнного дитинства Юлія Скубицька
За словами історика та дослідника соціальних наслідків війни на Донбасі Євгена Монастирського, при створенні експозиції працівники спиралися на три основні принципи.
"Немає неважливих історій – будь-яка історія людини, яка пережила трагічні події варта того, що бути почутою. Друге – ані стать, ані соціальні або економічні аспекти, не мають значення. Ми підходимо з абсолютною рівністю до всіх. Третє – кожна окрема історія є ключем до того, як ми бачимо і розуміємо війну на Донбасі", – зазначив він.
Дитяча книжка дівчинки з Авдіївки, мати та брат якої загинули під час обстрілів
Як зазначив Монастирський, в архівах музею міститься 130 свідчень.
"Наразі ми маємо 130 свідчень із Донецької і Луганської областей, Криму, а також ми вже маємо перші записані свідчення й дітей Другої світової війни. Це дуже важливий момент, тому що музей концептуально охоплює воєнне дитинство як явище", – пояснив він.
При цьому в розпорядженні музею є свідчення не лише з України, але й Боснії і Герцеговини, Афганістану, Сирії та Іраку.
"Наша організація в цілому розглядає воєнне дитинство як універсальний досвід, і нам важливо записувати свідчення дітей з різних воєнних конфліктів. Відповідно, в нас є проєкт в Лівані, в Сербії, нещодавно відкрився офіс у Сполучених Штатах Америки. Історії і речі з усіх цих проєктів долучаються до виставок в різних країнах", – зазначила голова благодійного фонду "Голоси дітей" Олена Розвадовська.
З 23 червня по 12 липня виставка працюватиме у Музеї історії Києва. Після цього експозиція подорожуватиме великими та малими містами України, до яких переїхала найбільша кількість переселенців, зокрема, задля того, щоб покращити розуміння українців про життя людей на сході країни.
