Щорічно в Україні з 25 листопада до 10 грудня включно проводиться Всеукраїнська акція «16 днів проти насильства». Мета заходу – привернення уваги суспільства до проблем подолання насильства у сім’ї, жорстокого поводження з дітьми, протидії торгівлі людьми та захисту прав жінок.

І хоча Україна долучилась до цього процесу, лише через 10 років, після того, як у світі почали боротися з цим ганебним явищем, ми вже маємо цілий ряд напрацювань в даній галузі, в тому числі і на регіональному рівні, завдяки роботі місцевих лідерів, громадських активістів, депутатів. 

Довідково: домашнє насильство – дії або бездіяльність фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім’ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім’єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.

На думку депутатки Вінницької обласної Ради Людмили Станіславенко задля подолання насилля в сім’ї українці повинні почати говорити про проблему, зрозуміти, що говорити про насилля не соромно.

Тема боротьби з домашнім насиллям надзвичайно важлива, сьогодні ми бачимо лише вершину «айсбергу», адже велика кількість жінок, а саме вони у більшості є жертвами домашнього насилля, соромляться говорити про приниження у родині. Вперше я зіткнулась з цією проблемою у 2013 році. Разом з громадськими активістами й активістками, депутатами Верховної Ради - Іриною Геращенко та Геннадієм Ткачуком, я долучилася до роботи круглого столу МФО «Рівні можливості». В ході зустрічі виступила жінка, яка в усіх подробицях розповіла, як чоловік знущався та бив її. Я була вражена її сміливістю говорити про таке....Історія була жахлива, і саме в той момент я зрозуміла, що повинна робити усе можливе, аби подолати подібне явище в українських родинах. Ставши депутаткою обласної Ради я зустріла багато однодумців, готових працювати над цією проблемою. У 2016 році, під час засідання постійної комісії з питань освіти, культури, молоді та спорту, релігії та духовних цінностей, яку я очолювала, мною було внесено ряд змін та доповнень в обласну «Програму підтримки сім’ї, запобігання домашньому насильству, забезпечення рівних прав і можливостей жінок та чоловіків та попередження торгівлі людьми на період до 2021 року». Основною умовою прийняття програми стало створення у місті притулку для жертв постраждалих від домашнього насилля. Завдяки спільній роботі однодумців, нашій плідній співпраці з очільницею Департаменту соціальної та молодіжної політики Наталії Заболотної, вже через два роки в нашій області розпочав свою роботу подібний притулок», - розповіла Людмила Станіславенко.

Людмила Анатоліївна зауважила, що перебуваючи у «тимчасовій домівці», жінки , які постраждали від домашнього насильства, зможуть отримати необхідну психологічну, соціальну, правову підтримку для відновлення власних внутрішніх ресурсів та прийняття рішень щодо подальшого життя.

Важливим є факт, що даний центр – перший в Україні заклад, який відкрився за підтримки Фонду народонаселення ООН в Україні в рамках реалізації проекту «За життя без насильства». До роботи центру долучилися представники різних служб. Тут працюють психологи, соціальні працівники та юристи. Заклад розрахований на 20 місць та облаштований усім необхідним для проживання тут жінок та жінок із дітьми. Перебувати у притулку жертви насилля зможуть терміном до 3 місяців, - наголосила депутатка.

Також Людмила Анатоліївна нагадала, про те, що в області працює Гаряча лінія для жертв домашнього насилля й працює ряд інших важливих програм.

У місті Вінниця реалізується проект «ПОЛІНА». Для реагування на випадки домашнього насильства на виклик виїжджає «бригада швидкого реагування», до складу якої входять працівники поліції. За рахунок коштів обласного бюджету забезпечується діяльність безоплатної телефонної «Лінії довіри» з питань запобігання та протидії домашньому насильству, торгівлі людьми та дискримінації за ознакою статі. В області розабудовується система підтримки осіб, які постраждали від домашнього насильства. Зокрема, в рамках проектної діяльності МБФ «Українська фундація громадського здоров’я» за підтримки Міністерства соціальної політики України та Фонду ООН у галузі народонаселення в області функціонує 4 мобільні бригади соціально-психологічної допомоги. З 2012 року на Вінниччині функціонує Міжвідомча рада з питань сім’ї, гендерної рівності, запобігання домашньому насильству та протидії торгівлі людьми. У 2018 році розроблено та затверджено «Стратегію міжвідомчої взаємодії з питань запобігання домашньому насильству на Вінниччині 2019-2021 рр.» та «План спільних дій міжвідомчої взаємодії з питань запобігання домашньому насильству на Вінниччині» на подальші роки, - повідомила Людмила Станіславенко.

Пам’ятайте, що подолання цього ганебного явища залежить від кожного з нас! Якщо ви знаєте про випадки домашнього насилля розкажіть жертвам домашніх тиранів про те, що вони можуть звернутися:

• до поліції;
• до медичного закладу;
• до відповідальної/ уповноваженої особи у місцеву раду (міську, селищну, сільську) або райдержадміністрацію;
• до місцевого центру соціальних служб;
• якщо у вас є малолітні діти ви можете звернутися у службу у справах дітей.

Телефони, які можуть врятувати життя жертв домашніх тиранів:

• мобільна бригада соціально-психологічної допомоги - Вінницька обласна мобільна бригада: (073) 138 80 37;(095) 796 44 72.
• Вінницька міська мобільна бригада: (0432) 67 04 60; (093) 900 15 60;  (098) 900 15 60).
• Лінія довіри із запобігання домашнього насильства у Вінницькій області 0 800 75 04 75.

Нагадаємо, наприкінці 2017 року український парламент прийняв Закон «Про запобігання та протидію домашньому насильству», яким фактично замінив Закон «Про попередження насильства в сім'ї». Декларуючи нульову толерантність до домашнього насильства і визнаючи його суспільну небезпечність, держава впровадила нові підходи до протидії цьому соціальному явищу. Зокрема, запроваджуються такі нові юридичні інструменти, як терміновий заборонний припис і обмежувальний припис, що були невідомі національному законодавству раніше.