Відсвяткували на п'яти континентах: як пройшов Всесвітній День Української Хустки-2025
Сьогодні, 10:59
259

7 грудня Вінниця знову стала епіцентром події, яка об'єднує українок на п'яти континентах. Саме тут у 2019 році зародилося свято, яке перетворилося на потужний міжнародний рух - Всесвітній День Української Хустки (ДУХ). Це вже не просто флешмоб, а жива спільнота, де традиції поєднуються з сучасністю, а пам'ять переплітається з благодійністю.

Коли символ стає засобом зв'язку

Для українки хустка завжди була особливою - вона передає те, що інколи важко сказати словами. Це оберіг, родинна реліквія, емоція, закодована в тканині. У День ДУХу особисті історії кожної з нас стають частиною колективного голосу, який каже: ми є, ми пам'ятаємо, ми - сила.

Коли ми надягаємо хустку - ми надягаємо історію. Ми заявляємо про себе і про Україну. І я впевнена, що зовсім скоро Всесвітній День Української Хустки стане державним святом, адже народним він уже став, - сказала ініціаторка свята Людмила Станіславенко, відкриваючи подію.

Те, що у 2019 році було красивою локальною акцією, сьогодні стало міжнародним рухом із власною місією - зберігати традиції та підтримувати українських Захисників і Захисниць.

ДУХ-2025: про справжність і внутрішню свободу

Головна ідея цього року - «Справжня хустка - справжня ти».
Свято наголосило: хустка - не лише частина минулого, а частина сучасної ідентичності жінки, яка живе у ритмі великого міста, але не втрачає своїх коренів.

Національний марафон, що тривав з 5 листопада до 5 грудня, зібрав тисячі фото: хустки з пальтами, худі, жакетами, денімом, офісним одягом. Ці світлини стали доказом: традиція гармонійно живе там, де живемо ми.

Серед учасниць розіграли чотири ексклюзивні хустки від засновниці свята - моделі, створені спеціально до Всесвітнього Дня Української Хустки 2025 і ніколи не будуть продаватися. Вони стали символом щирості й підтримки тих, хто з року в рік допомагає руху зростати.

Благодійність як серце свята

Після 2022 року свято набуло нового змісту. Воно стало не лише культурним, а й благодійним. Щороку організаторка збирає кошти для Захисників та Захисниць.


У 2025 році вдалося зібрати майже 42 тисячі гривень. Усі кошти передають військовим - тим, хто боронить Україну на найскладніших напрямках.

Кожна хустка - це жест подяки тим, хто тримає небо над нами. Ми допомагаємо, бо віримо в силу нашої спільноти і в тих, хто щодня боронить Україну, - зазначила Людмила Станіславенко.

Кожні 200 грн донату ставали шансом отримати дизайнерську хустку, а внески від 2000 грн дозволяли вписати ім’я благодійника на прапор ДУХ - символ пам’яті та вдячності.

Партнерство на основі цінностей

Всесвітній День Української Хустки відбувається завдяки підтримці однодумців. Організатори щиро дякують усім партнерам, зокрема головній партнерці свята Наталії Белінській, арбітражній керуючій та адвокатці.

Адже найважливішим критерієм при виборі партнерів - є спільне бачення, місії та цінності. Участь у ДУХ - це свідомий вибір на підставі глибокої віри в живучість української культури, силу жіночої солідарності та обов’язок допомагати тим, хто захищає нашу свободу сьогодні.

Відео, яке об’єднало світ

Спеціально до свята було створене відео, у якому українська хустка стала символом безкордонної пам’яті. У ньому взяли участь Ольга Сумська, Міла Нітіч, Анастасія Цимбалару, Надія Матвєєва, Ольга Атанасова та Влада Литовченко.
Цей ролик називають «емоційною міні-історією» - він показує, що традиція не старіє, а росте разом із нами.

Свято, що народилося у Вінниці - і стало частиною світової культури

Міжнародні флешмоби, благодійні збори, тисячі історій з усього світу - усе це виросло з однієї вінницької ініціативи.
Та головне - дух свята залишився незмінним: це про тепло, про жіночність, про силу, яку українки несуть усьому світу.

Цього року учасниці побачили нову колекцію хусток, долучилися до благодійної лотереї, стали частиною загальноукраїнського флешмобу, підтримали ЗСУ та почули реальні історії жінок, яких хустка змінила.
І найважливіше - відчули атмосферу ДУХу, яку неможливо передати словами. Це те, що треба прожити.

 

Автор: Дарина Драгоманова
Читайте також