Майже 800 тисяч українців втратили свій дім через війну, повідомила віцепрем’єр-міністерка Ірина Верещук. Ще у травні кожен десятий українець зазначав, що потребує матеріалів для відновлення зруйнованих будинків, ця кількість зростає з кожним днем повномасштабної війни.
Психологічно наша домівка є або має бути нашим гніздечком, осередком безпеки, захищеності, місцем перепочинку, сили, підтримки, любові, затишку, комфорту. Там народжуються ідеї, там осмислюються події, там можна розслабитися і бути собою.
На жаль, не у всіх нас було таке місце і до війни, бо якщо вдома щодня відбувається своя внутрішня сімейна війна, навряд чи це можна вважати місцем сили та перепочинку.
Але зараз ми всі точно потребуємо такого простору. І для багатьох він - у минулому.
І навіть маючи можливість жити зараз в іншій, безпечній, спокійній локації, когось не покидає відчуття туги за домом і неприналежності до нового місця.
Що ж робити?
- Знайдіть для себе трохи часу та простору, щоб зупинитися та поміркувати. Нам часто хочеться прокинутись і зрозуміти, що це все сон, цього всього не було, викреслити все і забути. Ця стратегія не спрацює.
- Сум за минулим - важливий. Це наш ресурс, наші сигнальні маячки, що вказують на найбільш важливі та цінні моменти нашого життя. Дозвольте собі прислухатися до свого смутку. І почути, що саме вам було цінним вдома. Чого саме вам зараз так бракує? Ми не зможемо повернути все як було. Але ми можемо зібрати те цінне та важливе, що є.
- Запишіть все те, що для вас означає "вдома". Можливо, ви здивуєтесь, що сумуєте не стільки за місцем, скільки за своїми людьми, подіями, маленькими дрібничками, часом та силами, вкладеними в створення затишку, комфортним побутом, спокійним сном, можливістю випити каву на балконі, активною діяльністю та роботою, особистим простором чи відчуттям контролю над власним життям? Подумайте, що саме для вас створює "домашність"?
Коли ми зрозуміємо, що саме для нас створювало стан "я вдома", нам буде трохи легше зрозуміти, що робити далі. Яку б локацію ви для себе не обрали, ви можете одомашнити це місце, щоб воно знову було для вас джерелом сили, умовної безпеки, простором для перепочинку та відновлення, затишним лігвом, де можна хоч трохи розслабитись, щоб іти далі.
