Більше 57% українців знають або частково знають про поняття "безбар’єрність", тоді як 34% не обізнані з цим терміном. Найбільш обізнаними виявилися ветерани війни та чинні військові. Про це свідчать дані дослідження Центру соціальних змін і поведінкової економіки.
Згідно з опитуванням, 57% респондентів знають або частково знають про поняття "безбар’єрність". Проте 34% опитаних не знають, що це таке. Ці цифри показують, що більшість українців мають уявлення про безбар’єрність, проте значна частка населення все ще потребує додаткової інформації.
Аналіз обізнаності серед різних соціальних груп показує, що ветерани війни (85%) та чинні військові (73%) є найбільш обізнаними щодо безбар’єрності. Водночас групи, які безпосередньо стикаються з бар’єрами, такі як батьки дітей з інвалідністю (72%) та люди з інвалідністю (67%), мають нижчий рівень обізнаності. Респонденти найчастіше асоціюють безбар’єрність з відсутністю перешкод (16%), фізичних та психологічних бар’єрів (14%), а також можливістю вільно користуватися простором (13%).
Ці дані підкреслюють, що поняття безбар’єрності у свідомості людей пов'язане з усуненням бар'єрів, що обмежують їхню мобільність та доступ до послуг. Дослідження також виявило, що 10% респондентів вважають наявну інформацію достатньою, тоді як 9% зазначають про розголос теми в медіа, а 8% вважають, що інформації про заходи не вистачає.
Найбільш популярними видами активності є поширення інформації про безбар’єрність через інтернет та соціальні мережі (44%) та волонтерська діяльність (32%). А 27% респондентів готові особисто комунікувати з представниками певних категорій населення. Загалом 83% опитаних згодні з тим, що безбар'єрність є важливою цінністю для суспільства.
Проблема інклюзивності міської інфраструктури залишається актуальною. Відсутність безбар'єрного середовища негативно впливає на людей з інвалідністю та маломобільні групи населення, ускладнюючи їх пересування та інтеграцію в суспільне життя. У столиці майже половина пішохідних підходів не відповідає вимогам інклюзивності.
