У квітні минулого року керівництво компанії Reckitt Benckiser, що володіє брендом Durex, заявило, що за попередній місяць-два люди стали менше купувати презервативів. Отже, вони менше займаються сексом.

Стосувалося це Великої Британії та багатьох інших країн, де уряди запровадили карантин. Механізм простий: люди менше виходять із дому, отже мають менше можливостей виявляти сексуальну активність. Хоча сімейні пари й ті, хто живуть разом, також стали рідше займатися сексом. 

Але навіть не беручи до уваги карантин, сексуальна активність людей у багатьох країнах знижується, і почалося це значно раніше, ніж торік. 

Американці роблять це рідше

Рік тому в Journal of the American Medical Association вийшла стаття про те, як змінюється сексуальна активність американців. Автори порівняли, як часто займалися сексом жінки й чоловіки різного віку у 2000-2002 роках і 2016-2018 роках.

На початку двохтисячних майже 19% чоловіків віком 18-24 роки упродовж року взагалі не мали сексу. Але у 2016-2018 роках ця частка зросла до 31%. Водночас серед жінок тієї самої вікової категорії цей відсоток мало змінився. У віці від 25 до 34 років частка людей, що не займаються сексом, також збільшилася. У чоловіків із 7% до 14,1%, а в жінок — із 7% до 12,6%. 

В одному з попередніх досліджень автори з’ясували, що американці на початку 2010-х займалися сексом у середньому на 9 разів менше на рік, ніж у кінці 1990-их. Тенденція була подібною для чоловіків та жінок різних рас, регіонів країни та освіти.

В інших країнах — також

Але зниження сексуальної активності — не суто американська проблема. Одне з недавніх досліджень показало, що те саме відбувається у Великій Британії. Дужче це виявляється серед одружених пар чи тих, хто живуть разом. Подібні тренди дослідники спостерігають в Австралії та деяких інших країнах.

Секс є дуже важливою частиною життя українців. Принаймні, так вважають 80% учасників соціологічного дослідження, проведеного рік тому.

Але про сексуальну активність українців ми знаємо не так і багато. Одна із причин полягає в тому, що сексуальний бік життя нашого суспільства досліджується мало. Тому складно сказати, чи ми стали більше займатися сексом за останні десятиліття, чи навпаки.

Менше сексу — це справді проблема?

Спершу може здатися, що це невелика проблема, якщо доросла людина не займається сексом або робить це рідше за інших. Із медичної точки зору саме наявність сексу часто загрожує негативними наслідками — такими, як небажані вагітності та статеві інфекції.

Але є безліч суто прагматичних аргументів на користь регулярного сексу. Існує багато досліджень, які показують, що секс впливає на когнітивні функції, захищає від захворювань серцево-судинної системи та знижує рівень стресу. Отже, система охорони здоров’я мусить зважати на те, як часто люди займаються сексом.

Чому сексу менше?

На те є кілька можливих причин, які можуть працювати окремо або разом. Упродовж лише кількох останніх десятиліть наше життя стрімко змінилося — в ньому з’явилися соціальні мережі, необмежений доступ до порнографічних матеріалів, а робота часто забирає ледве не весь наш час. Усе це може впливати на нашу сексуальну активність.

Порнографія — одне з популярних пояснень. Справді, здається доволі логічним, що люди з необмеженим доступом до таких відеоматеріалів можуть втрачати цікавість до сексу з партнером чи партнеркою. І навіть можуть мати проблеми з сексуальною функцією. 

Але тут все не так просто й однозначно. Наприклад, кілька років тому в журналі Sexual Medicine вийшла стаття про те, що відео зі сценами сексу навпаки добре впливає на сексуальне бажання в реальному житті. Принаймні якщо переглядати його дві години на тиждень. 

Багато роботи

Роботу також часто звинувачують в тому, що люди менше займаються сексом. І тут є певна логіка. Адже чимало сучасних людей не обмежуються 8-годинним робочим днем, багато хто працює без повноцінних вихідних та відпусток. Безліч і таких, у кого чіткої межі між роботою та рештою життя немає. Коли засинаєш і прокидаєшся із думками про роботу — тут уже не до сексу. 

Але й в цьому випадку все не так очевидно. В одному з досліджень вчені опитали пів тисячі жінок та їхніх чоловіків. Науковців цікавило, чи буде відрізнятися кількість та якість сексу в домогосподарок та жінок, які «ходять на роботу». Виявилося, що між ними немає особливої різниці ні в кількості, ні в якості сексу.

Стрес

Попри те, що з цим поняттям в нас дуже часто виникають негативні асоціації, стрес — нормальна реакція організму на різні фактори. Наприклад, на холодну воду. Наш організм адаптується, і це добре. Але можливості до адаптації зовсім не безмежні. Тому надмірний і тривалий стрес рано чи пізно може призводити до проблем. Зокрема і з сексом. 

В одному з досліджень автори упродовж 3 місяців збирали інформацію від студенток про їхній рівень стресу та сексуальне життя. З’ясувалося, що більше стресу — то менше сексу й задоволення від нього.

Проблеми молодих

Усі наведені причини можуть впливати й на молодих людей, серед яких, як ми бачили, доволі багато хто не має сексу. Але в молоді є й свої причини уникати близькості. 

Деякі дослідники вважають, що одна з них — підвищені вимоги до власної безпеки. Саме тому, наприклад, чимало молодих людей відмовляються від алкоголю, що було не характерно для минулих поколінь. Секс — це, крім усього, ще й ризик незаплановано завагітніти, захворіти чи навіть потенційно бути звинуваченим у порушенні чиїхось кордонів. 

До того ж сучасні молоді люди в середньому довше живуть із батьками й пізніше створюють власні родини, що також виливає на статистику сексуального життя. 

Їм не потрібен секс

Є й такі люди. Для них це не пов’язано з хворобою, певним травматичним досвідом чи вольовим рішенням, зобов’язанням, релігійними практиками або переконаннями. Таких людей називають асексуальними. 

За приблизними оцінками, їх близько одного відсотка, хоча можна зустріти й вищі цифри. Асексуальні люди, як і всі інші, можуть мати романтичні стосунки, їм можуть подобатися інші люди, але вони не потрібні їм для сексу. І так само вони не прагнуть бути сексуально привабливими для інших. З ними все гаразд, але вони відрізняються від більшості.

Такі люди точно не з’явилися в останні десятиліття, але ще зовсім недавно суспільство про них майже нічого не знало. Це й не дивно, адже багато хто з них соромилися своєї асексуальності, приховували її чи вважали якоюсь формою патології. Водночас інші люди часом навіть відмовлялися визнавати, що асексуальність взагалі можлива. Очевидно, що раніше такі люди не прагнули афішувати свою особливість, але зараз вкладають лепту в загальний показник сексуальної активності.