За словами старшого наукового співробітника Центру народного мистецтва «Гуцульська гражда» Василини Романчич ствоення ліжника доволі трудомісткий процес.
- Село Яворів – це серце ліжнакарства, - розповіла майстриня. – Насправді важко сказати коли зародилась традиція їх виготовлення. Перші ліжники були метр завширшки. Процес його виробництва розпочинається зі стрижки вівець. На території нашого села є лише два вівчарні господарства, проте ми закуповуємо вовну в Чернівецькій та Закарпатських областях. Для виробництва необхідно багато працювати. Сьогодні нам на допомогу приходять сучасні технології.
Майстриня зауважила, що ліжник – це ткане вовняне покривало з двосторонньою ворсовою поверхнею. В давнину вони були переважно саморідні, тобто природніх кольорів. Згодом народні умільці почали фарбувати пряжу та розробляти різноманітні композиції.
У Вінницькій «Світлиці» представлені роботи Ганни Копильчук – лауреата обласної премії в галузі народного мистецтва імені Я. Лукавецького, Василини Романчич, Марії Рибчук, Василини Копельчук, Наталії Кіщук, Марії Шатрук, Руслани Гончарук та Ганни Грималюк.
Нагадаємо, у рамках проекту «Обмінні виставки між областями України» у центрі народної творчості проходили виставки народного мистецтва майстрів з Львівської, Чернівецької, Тернопільської областей та Криму.
