Видатний український письменник Ігор Костецький, якого вважають новатором в літературі, дитячі роки провів у Вінниці. Хлопець разом з братом та матір‘ю жив у розкішному будинку, який стояв на лівому березі Південного Бугу. Саме ця споруда, багато років потому, коли Ігор Костецький жив у Німеччені, стала логотипом його видавництва «На горі».
Зазначимо, що будинок належав діду письменника - Міністру освіти Валер'яну Степановичу Костецькому.
Збереглися спогади брата Ігоря Костецького - Андрія.
Будинок діда і справді був повним контрастом до хатинок абориґенів. Він містив у собі сім кімнат унизу і восьму – мезонін, який завершувався дерев’яним шпилем на кшталт запорізького списа. Покритий будинок був етернітом – тонкою квадратною черепицею. Будинок мав простору кухню з плитою і піччю, у якій часом випікали хліб, а що вже великодні паски.
У будинку містилося два коридори. Меншим можна було пройти від ґанку до їдальні, а великий з’єднував їдальню з кухнею і коморою для продуктів. Під ним був змурований маленький льох для молочних продуктів і фруктів для щоденного вжитку, ніби сучасний холодильник. На мезонін треба було забиратися по стрімких дерев’яних сходах, а до самого мезоніну був приліплений схожий на гніздо ластівки бетонний балкончик. Ось така кремезна споруда височіла над хатинками Старого міста, - йдеться у спогадах.
Доля Ігоря була доволі складною, в жодному із міст Російської імперії, в якій де юре народився митець, а згодом і СССР, в якому жив чоловік він не створив своєї оселі. Будинок діда не лише навіював спогади про щасливе дитинство, але й був точкою опори.
Тож не дивно, що саме це чоловік і обрав для логотипу справи свого життя - видавництва - цей симовл.
Довідково, видавництво «На горі» почало публікувати книжки з 1955 й діяло до кінця 70-х років.. Видавництво мало осідок спершу в Новому Ульміі, згодом в Мюнхеніі, а в 1970-х роках — у Штуттгартіі.
