Олексій Осипишин служив у складі 59-го військового госпіталю. Був водієм-санітаром, вивіз незліченну кількість важкопоранених побратимів із вогневих позицій. Добровольцем став на захист Батьківщини з перших днів повномасштабного вторгнення.

Коли розпочалась війна Олексій не захотів сидіти вдома, склавши руки. Адже в ньому жив незламний дух дідів, Запорізьких козаків, та предків, яких у 1937-1938 рр. за любов до вільної України закатували НКВДисти, - розповідають рідні захисника.

Його бойовий шлях пролягав східними фронтовими дорогами. Лисичанськ, Сєвєродонецьк, Харків, Ізюм, Олександрівка, Добропілля… Загинув оборонець під час виконання бойового завдання 24 січня. Йому було лише 48 років.

Рідні зазначають, що Олексій був справжнім чоловіком – працьовитим, надійним. Займався підприємницькою діяльністю, плекав трійко дітей, ростив сад…

Посадив у ньому 350 дерев, щоб Україна рясно квітнула і мала добробут. Всюди, де працював, він був надійною опорою в колективі та професіоналом своєї справи, – зазначають  рідні.

Церемонія прощання із Олексієм Осипишиним розпочнеться  о 9:30 за адресою: пров. Прибузький, 42 (мкрн Сабарів).

Поховають воїна о 12:00 на Алеї Слави Сабарівського кладовища.

Схиляємо голови та щиро вклоняємось рідним та близьким. Вічна пам’ять та слава Герою!