16 листопада Вінниця у скорботі проводить в останню дорогу захисника Юрія Срібного. Родом із Херсонщини, він на момент початку повномасштабного вторгнення перебував у Польщі, куди разом із дружиною виїхав кілька років тому. Попри те, що подружжя чекало на поповнення в родині, Юрій без вагань повернувся в Україну, щоб стати на її оборону.

З минулого року він служив у 59-й окремій штурмовій бригаді безпілотних систем імені Якова Гандзюка. Був оператором БпЛА у взводі розвідки та коригування вогню, виконував бойові завдання на Покровському напрямку. Його професійність підтверджена бригадними відзнаками, серед яких нагрудний знак «За знищення 250 ворожих цілей».
Юрій загинув 11 листопада поблизу села Мар’ївка Синельниківського району Дніпропетровщини. Йому назавжди залишилося 31 рік.

Для його побратимів смерть Юрія стала великим потрясінням — вони згадують його як сміливого воїна, надійного друга та добру людину, яка навіть у хвилини відпочинку знаходила сили підтримати інших та зварити улюблений борщ або ароматну печеню.

Народився Юрій Срібний 8 серпня 1994 року у селі Шляхове на Херсонщині. Після школи працював на місцевих заводах, а в 2019 році разом із дружиною вирушив на заробітки до Європи. Однак після початку війни не зміг залишитися осторонь.

Дружина полеглого героя Віра згадує: «Юрій не хотів бути тим, хто ухиляється від виконання свого синівського обов’язку із захисту Батьківщини. Інакше він не зміг би дивитися у вічі нашій донечці, яка ось-ось мала з’явитися на світ…»

Після повернення подружжя оселилося у Вінниці, адже рідна Херсонщина вже була окупована. Місто стало для їхньої родини особливим — тут народилася донечка Ніколь, тут Юрій мріяв залишитися після перемоги: купити дім, посадити сад, виховати донечку та дочекатися сина.

Прощання із Юрієм Срібним розпочнеться о 12:00 у Спасо-Преображенському кафедральному соборі.
Поховають героя о 13:00 на Алеї Слави Сабарівського кладовища.