Польський поет та драматург Юліуш Словацький неодноразово бував на Вінниччині, в селі Верхівка. Митець залишив у своїх творах описи мальовничих подільських краєвидів, прототипами його героїв були місцеві селяни. Нещодавно, садиба Михальських-Бібікових, в якій гостював митець, стала предметом судового розгляду, її передали на баланс місцевої ради. Ця подія має важливе значення і може стати поштовхом для переосмислення культурного та історичного простору Поділля.
Розкажемо перш за все про те, що Юліуш Словацький бував в садибі Михальських-Бібікових в 1825-1830 роках у період студентських канікул. Звідси влітку 1827 року разом із Зеноном Михальським - сином господарів - він відправився у подорож Україною. Досліджував український фолькльор, збирав матеріал для своїх творів.
Та головні прототипи його літературних героїв - це мешканці Верхівки та Бару. Вони відображені в його драмах «Срібний сон Соломеї», «Ксьондз Марек», «Голштинський» та незакінченій повісті — «Король Лядови».
У поемі «Беньовський» митець залишив цікаві історичні факти про дуже важливу подію – Варшавський договір 1768 року. Цей договір підписали російська імперія та Річь Посполита. Ініціювала його російська сторона під приводом захисту прав православного населення.
Результат цієї події був непередбаченим (а скоріше за все спланованим) і став поштовхом до створення Барської конфедерації. Це військово-політичне об'єднання польської шляхти і римо-католицького духовенства було спрямоване проти короля Станіслава Понятовського, протеже Катерини ІІ. Розпочались військові дії, в ході яких Барську фортецю (осередок конфедератів) взяли російські війська.
Далі події розвивались із катастрофічною швидкістю. По Україні прокотився ряд козацьких повстань. В одній із сутичок козаки зачепили турецький гарнізон в місті Балта, що на Одещині. Врешті решт 25 вересня 1768 року Туреччина оголосила війну росії. Війна тривала 6 років.
Тож «захист православних» завершився смертями, трагедіям та стражданнями для сотен тисяч людей.
