Ми продовжуємо серію публікацій про фотопроект Костянтина Ревуцького «City Style», що створюється за підтримки Людмили Станіславенко. Наш кореспондент поспілкувався з Сергієм Богачуком, професійним боксером з Вінниці. Сергій провів десять боїв, що достроково закінчилися перемогам.
Про участь Сергія у «City Style, про те, що складніше – боксувати чи фотографуватися та про інші подробиці проекту, читайте в нашому інтерв’ю!
- Як ти прийшов у професійний спорт? З чого все починалось?
- З дитинства я займався боксом. В першу чергу для того, щоб вміти постояти за себе, а потім почав працювати з Миколою Маньковським, і після цього з’явились перші результати. Я ніколи не дозволяв собі пропустити тренування, максимум п’ять разів на рік і то лише з поважних причин. Як би мені тяжко не було, навіть коли бували такі моменти, що прийшла весна, всі діти граються, гуляють, я хотів теж, але не допускав слабини.
Взагалі я не планував ставати професійним спортсменом, але так вийшло. І на сьогоднішній день отримав десять перемог із десяти боїв, достроково.
Бокс – це така ж робота, як інші, боятись тут, незважаючи на стереотипи, нема чого. Той, кому страшно, надовго в боксі не затримується. У професійний бокс приходять люди дорослі, сильні духом в першу чергу, фізично. Тут боягузам не місце.
- На твою думку, в якому стані зараз знаходиться український професійний бокс? Чого не вистачає нашим спортсменам?
- В нас дуже востребувані усюди боксери, український бокс сильний, але йому потрібна спонсорська підтримка, як за кордоном. Україну багато хто з іноземців упізнає саме завдяки боксу. В тій же Америці, наприклад. Коли я приїхав на медобстеження, і американський лікар запитав, звідки я, відповів «З України», і він одразу ж згадав про Кличка. Саме завдяки спортсменам нашу країну впізнають за кордоном. Тому усім видам спорту потрібна потужна спонсорська підтримка.
- Як ти дізнався про проект «City Style»? Чому вирішив взяти участь?
- Костя Ревуцький – мій друг, ми періодично спілкуємось. Коли він мені подзвонив та запропонував взяти участь у проекті, пофотографуватись, я погодився. Чому б ні? Ідея показати місто з нової сторони, людей у ньому – це дуже цікаво, це – нові враження.
Я – вінничанин, і з мого дитинства Вінниця дуже сильно змінилась. Стало більше нових, красивих, будівель, покращився стан доріг. Я об’їздив дуже багато місць в Україні, і можу сказати, що в нас дійсно робиться багато всього для комфорту життя містян. Потрошку, але робиться: в нас набагато краще все, ніж у інших українських містах.
- Що виявилось складніше: боксувати чи фотографуватись?
- Боксувати та фотографуватись – це дві великі різниці. Боксувати це фізично важкіше, фотографуватись – морально. Повернись туди, зроби так. Порівнювати нелегко, навіть неможливо. Як на мене, і те, і інше – це складно.
Сьогодні ми фотографувались на даху «Поділля City». Взагалі, це було не страшно: на першому ярусі даху було досить спокійно. А потім ми вилізли на другий, з нього відкривався крутий краєвид на місто, але водночас захоплювало дух від висоти.
- Як, на твою думку, Вінниця «фотогенічна»? Чи хочеться у місті фотографувати та фотографуватись?
- У Вінниці багато фотогенічних місць, де можна і де хочеться фотографуватись. Наприклад, біля Південного Буга дуже класна природа, Лісопарк дуже класний, на Поділлі, на даху відкривається крутий вид. Наше місто дуже фотогенічне.
Ми продовжуємо слідкувати за перебігом проекту «City Style», а поки пропонуємо прочитати інтерв’ю з Костянтином Ревуцьким про проект, та з першим учасником – Романом Гахом.
