З давніх-давен наші прадіди використовували сотні способів, аби хоч трішки зазирнути у майбутнє. Одним з найсприятливіших днів для ворожіння наші предки вважали 13 січня, передає ТСН.
Ворожіння: давні способи
Наприклад, скіфи ворожили за допомогою вербових гілочок та липової кори. Цим займалися енареї — жінкоподібні чоловіки.
А ось у стародавньому Римі угадували волю богів і провіщали майбутнє авгури – офіційні жерці. Вони віщували на основі спостережень за польотами й поведінкою птахів, блискавками та іншими явищами природи, слухаючи сни.
Найкривавішим методом визначення майбутнього є ворожіння на нутрощах тварин, найчастіше використовувалася печінка птахів. В Етрурії, північно-західній області Римської імперії, таких ворожбитів називали гаруспіками.
Ворожіння: українські традиції
Українські звичаї ворожіння не були такими кривавими, як в епоху античності. Період, коли можна дізнатися про свою долю, припадав на кінець осені-початок зими, коли сільськогосподарські роботи були завершені і можна було дозволити собі розваги.
Так, увечері на Катерини (7 грудня), дівчата, а часто й хлопці, ворожили на майбутню пару. Найчастіше для цього зрізали гілки вишні, ставили їх у воду або в землю на покуті в хаті. Якщо вони розквітали до Різдва або Нового року — це віщувало шлюб у прийдешньому році.
На Андрія (13 грудня) важливими були засоби любовно-шлюбної магії: засівання конопель, ворожіння із балабушками, калитою тощо. Також дівчата кидали чобіт: у яких бік впаде, із того кутка села сватів виглядати; вибігали на вулицю і питали ім'я першого перехожого — таке ім'я мало бути й у судженого. Деякі у ніч на Андрія наїдалися солі, суджений мав з'явитися уві сні та дати води напитися.
Продовжуються традиції ворожіння на Старий Новий рік.
Вже із ХІХ століття українські звичаї ворожіння втратили свою магічну функцію і перетворилися на веселі гуляння. Пережитки язичницьких уявлень знайшли відбиття у звичаях «карнавальної свободи», яка царювала на Андрія. До речі, веселі андріївські та катеринівські вечорниці припадали на 40-денний піст і різко суперечили нормам християнської моралі. Але спроби духовенства подолати цю народну традицію не мали успіху.
Традиційним є ворожіння на судженого за допомогою дзеркал, під час якого дівчина має опівночі у темній кімнаті сісти між двома дзеркалами та дивитися в них, визираючи судженого. Цей спосіб вважався найнебезпечнішим – звісно, казна-що можна побачити, вдивляючись у дзеркальний коридор. До того ж, є безліч страхітливих легенд про трагічне завершення такого ворожіння. Приміром, якщо дівчина не виконає головного застереження – не накине рядном дзеркала, в якому побачить судженого. Тоді, за віруваннями, він вийде і вб'є її.
Також українці ворожили, спостерігаючи за погодою та тваринами. Наприклад, якщо грак прилетів — через місяць сніг зійде.
Правила ворожіння: вірте у себе
Майбутнє — це дуже тонка матерія Всесвіту. Іноді майбутнє схоже на книжку, сторінки в якій присипані піском. Для когось ворожіння — це спосіб розважитися, для когось — спосіб надурити наївних пересічних громадян, для когось — предмет наукового вивчення, для когось — стиль життя.
Не треба сприймати ворожіння як істину в останній інстанції. Майбутнє залежить тільки від нас самих. Кожна мить дарує нам сотні та сотні варіантів розвитку подій, лише вам обирати вашу долю.
