У п’ятницю. 6 вересня, на Європейській площі, біля Вежі, відбувся фінальний етап проекту «Кохання — наше зростання», який передбачав створення всіма його учасниками ресурсної картини.
Власне, перший штрих на полотно нанесла депутатка обласної ради Людмила Станіславенко, за підтримки якої і відбувся даний проект.
Звертаючись до загалу, вона відзначила, що такі починання надзвичайно важливі, адже якби кожен хоч на мить задумався над питаннями, які були порушені під час цього курсу, світ би став іншим.
В свою чергу, журналіст сайту ilikenews.com.ua дізнався у учасників арт–проекту «Коханя — це наше зростання» поділитися враженнями.
Світлана Прокопчук: З моменту знайомства зі чоловіком вже минуло 16 років, за цей період було чимало всього: і жили разом, і розлучалися. Зараз родина на стадії прийняття нового серйозного рішення — поновлення подружніх обітниць. Саме цей проект, мені видається, Марія спеціально під нас зробила, адже я почула чимало речей, які переконали мене в тому, що потрібно працювати над стосунками, вірити в те, що зміни можливі, в першу чергу, завдяки жінці. Марія та її вчителі (відомий психолог Олена Тараріна та чоловік Марії, який також багато чому навчає їх в парі ) стверджують, що якщо чоловік в стосунках для того, щоб ми зростали і розвивалися, то менеджер кохання в парі саме жінка. Якщо наповнити свого чоловіка, якщо подарувати йому ту велич, на яку він заслуговує в сім’ї, тоді жінка однозначно буде щасливою в усіх сферах їхнього життя. Це виявилося так просто… Цей курс підсумував все те, що я відчувала, все те, що мені хотілося давати своєму чоловікові. І завдяки Марії, дівчатам, які займалися зі мною на курсі, я зрозуміла, що воно того варте. Навіть якщо вашим стосунками чимало років, є шанс поглянути на людину по-новому, сприйняти її по-новому — і людина йде тобі назустріч усім серцем і душею. Я йшла на цей курс з усвідомленим бажанням прийняття всього того, що я почую. Якщо навіть якісь моменти розходитимуться з моїми уявленнями, я маю зрозуміти: «де воно про мене?». Це та чарівна фраза, яку часто повторювала Марія: «Де воно про Вас?» . І дійсно, наші страхи — то відображення наших внутрішніх комплексів, моєї поведінки дитячої, коли ти розвиваєшся в своїх стосунках в повноцінну дорослу особистість, ти стаєш для свого партнера ціннішою. Працювати над своїми недоліками — то великий труд і ще більша мужність визнати, що вони в тебе є. Особисто мені в цьому плані було дуже непросто, але я вподовж курсу отримала деякі нові інсайти для розуміння того, що затрачені зусилля того варті… Я часто пригадую фразу з курсу «Що для мене важливіше: бути правою чи щасливою?!», почавши застосовувати її в різних дрібницях, я розуміла, що доводячи свою правоту, я втрачаю той спокій, мир і злагоду, які б я могла мати в сім’ї зі своїм партнером.
Ляна Лунгу: В родині нам іноді здається, що ми робимо все правильно, а чоловік помиляється. Коли ми тільки почали роботу на заняттях з арт-терапії, відкрилося чимало ніби простих речей, на які ми змогли поглянути під іншим кутом зору. Ми з чоловіком у шлюбі більше 20 років і наче все добре, ми кохаємо одне одного, але втрачається те, чого навчила Маша, що твій чоловік — це янгол, який з’явився в твоєму житі, щоб чомусь тебе навчити — і ти іншими очима починаєш дивитися на свого партнера. Проект направду неймовірний — стільки цікавого, стільки важень, стільки позитиву! Мене вразив меседж: те, що нас дратує, подразнює, те нас і відображає, те, що нам не подобається в іншій людині, це є наші власні «особливості», в свою чергу, те, що не подобається людині в нас, це її «нюанси» — і до нас це не має жодного стосунку. Всі чотири заняття були дуже особливими, ми навіть мали домашні завдання. Наприклад, кожен з нас писав, що його дратує в партнері — і яким же було наше здивування, коли Маша відразу ідентифікувала : це ваш, а це ваша. Найголовніше — не зупинятися, застосовувати звання на практиці. До речі, мені було дуже приємно, що я запропонувала чоловікові взяти участь у цьому курсі і він погодився. Це говорить про те, що нам є що втрачати. Я поважаю його за те, що він достатньо сміливий, аби прийти в жіночий колектив. Він пройшов всі три заняття, бо останнє, четверте, було виключно для жінок. Саме Маша пояснила нам, що наші партнери приходять до нас, аби чомусь навчити. Наприклад, він лежить на дивані, страшенно дратуючи тебе, то цей подразник є в тобі. Я дуже співчуваю жінкам, які є жертвами домашнього насилля, вони зустріли на своєму шляху партнера, який, чинячи насильство, підводить їх до думки, що потрібно не намагатися змінювати партнера, а потрібно собі сказати — все, досить. Маша пояснила нам, що в жінці, що стала жертвою насилля, щось зламане, якийсь файл поваги, захисту себе не працює. Коли така жінка починатиме нові стосунки «з чистого аркуша», вона зможе переломити ситуацію, не перетягуючи негативний досвід з попередніх стосунків.
Алексійченко Владислав: Ми разом були на всіх заняттях, просто коли дитина вимагала уваги, мамі доводилося залишатися вдома. Загалом цей захід допоміг мені в розумінні того, що якщо тобі щось не подобається в парі, то це швидше віддзеркалення тебе, твоїх страхів, а не твого партнера. Подивитися на себе без ілюзій і зрозуміти, що подразником є твої внутрішні складові, а не людина, що поряд — вкрай важливо.
Алексійченко Анжеліка: Про цей захід якраз чоловік дізнався через фейсбук і запропонував взяти участь — і так сталося, що в цьому випадку співпали і потреби і бажання і можливість, тому ми й прийшли і не пожалкували про це. Ми були не на всіх модулях, але в більшості занять ми брали участь. Я не можу сказати, що у нас виникли якісь особливі претензії один до одного за час подружнього життя, просто живеш в одному руслі, рухаєшся в одному напрямку і вдаряєшся в одне й те саме, а на певному етапі усвідомлюєш, що хочеться вже змін. Часто не наважуєшся щось міняти або думаєш, а чого я це маю робити, хочеться зіпхнути відповідальність на партнера—нехай він міняється, а цей проект змусив задуматися над тим, а що ти такого робиш, що в тобі такого, що провокує подібні дії з боку іншого, врешті, що ти можеш зробити? Не спихаймо відповідальність на партнера, він такий, який він є, він теж хороший, а потрібно передовсім працювати з собою, змінити своє бачення. Я думаю, кожен учасник з цього курсу виніс для себе щось цікаве, потрібне. Для сьогоднішньої картини ми підготували своєрідні заготовки - афірмації, які ми виписували впродовж всього нашого курсу. Основне, на що нас налаштовували, що ми маємо прийти внутрішньо мотивовані і налаштовані, адже картина має бути ресурсною, відповідно хочеться привнести в неї якусь частиночку добра, тепла, щоб люди, які бачитимуть нашу картину, теж отримували натхнення певний стимул до змін. Особисто я, йдучи на курс, мала дещо інші уявлення й очікування, але несподіваний і цікавий формат вразив новизною. Можливо, я дещо з того й чула, але воно проходило повз мене, а курс мене змусив зануритися в тематику. Тому для мене це було цікаво і корисно.
Насамкінець вирішили поспілкуватися і з організатором і тренером даного проекту Марією Дитинюк:
— Учасники і учасниці проекту наперебій розповідали, що Ви буквально перевернули їх світосприйняття, а вони Вас чомусь навчили?
— Насправді професія тренера дуже чудова, адже ти доносиш якусь інформацію, ти її заново переживаєш і усвідомлюєш. І чим частіше ти її озвучуєш, тим глибше вона фіксується. Для мене навіть підготовка до занять, пошук нової інформації, робота над наповненням була дуже корисною. А те, що відгук учасників був достатньо потужним, також стимулювало, давало розуміння того, що ця інформація дійсно працює, адже я спочатку на собі випробувала цю методику, а зараз усвідомлюю, що вона допомагає й іншим.
— Чому саме такий формат Ви обрали?
— Взагалі цей проект планувався виключно для жінок, але деякі з них захотіли привести своїх чоловіків — і я пішла назустріч. На заняттях було десь 26 осіб, хоч сьогодні вони не всі прийшли, але загалом кількість учасників була в цих межах. Принаймні десь 20 учасників були на всіх 4 парах. Більшість часу ( 8 годин) у нас була лекційна подача матеріалу, але також ми випробували декілька технік з арт-терапії. У нас ще планується одне заняття, де буде більше арт-терапії, але на даному етапі важливіше було донести іншу ідею — тому і формат лекцій. Я й надалі планую не полишати цієї теми, наступний проект буде для всієї родини, де чоловік, дружина та дитина малюватимуть власну ресурсну картину, присвячену сімейним цінностям.
[gallery type="slideshow" size="full" ids="234200,234199,234198,234197,234196,234195,234193"]
