Першою подією фестивалю «Острів Європа», присвяченою власне кримсько-татарській програмі стала дискусія «Кримська Швейцарія сто років тому і нині: проблеми де окупації».
Її безпосередніми учасниками стали лідер кримсько-татарського народу, відомий правозахисник Рефат Чубаров та історик, авторка багатьох історичних розвідок, ведуча каналу «АТР» Ґульнара Бекірова. Модераторкою дискусії виступила Ірина Старовойт.
Перед початком заходу директор фестивалю оголосив присутнім про можливість написати листи політв'язням, що знаходяться в Криму та в Росії, адже кожен голос підтримки надважливий для тих, кого силоміць утримують за гратами.
На питання модератора: «Де зараз Крим?» Рефат Чубаров розповів, що за майже 300-річну історію Кримського ханства Крим анексовували неодноразово, витісняючи кримських татар з власної землі, а зараз, на жаль, Крим — сіра зона, сьогодні це півострів страху.
Гульнара Бекірова додала, що наразі Крим територія, де збулися наймоторошніші сюжети Кафки і Оруела. Адже в Криму щоденно відбуваються абсурдні процеси за такими ж абсурдними звинуваченнями, ув’язнюються активісти.
- Ми мали власну державу, але в результаті хижацької політики Росії перетворилися на меншість на власній землі. Якби свого часу відбувся союз кримських татар і українців, нині б Крим не опинився в такій ситуації.
Ще пані Гульрана пояснила загалу, що фактично з 1944 по 1956 кримські татари жили в гетто: це страшно, коли величезна імперія спрямовує всю свою потугу, аби знищити маленький народ — підсумувала науковиця.
У ході дискусії торкнулися іще однієї знакової постаті для кримсько-татарського народу — просвітника Ісмаїла Гаспринського, який став одним з перших активістів національного руху кримських татар.
Як в радянському союзі, так і в сучасній Росії культивувався міф про кримських татар, як про неблагонадійних, тому тоталітарний режим не соромився застосовувати примус для позбавлення людей всього, навіть батьківщини й життя. Практично нікому не вдалося повернутися у власні домівки, але всі повернулися у свій соціокультурний простір.
Відповідаючи на питання про спільне й відмінне в долях наших народів, Рефат Чубаров сказав, що обидва наших народи пережили гоніння і зараз проговорюючи ці травми, ми можемо стати більш зрячими. Адже для того, щоб вбити націю, потрібно вбити колективну пам'ять. Той народ має шанс на майбутнє, який може зазирнути в своє минуле.
- Ми забагато оцінюємо очима російської історіографії. Наприклад, під час Конотопської битви хан Мухаммед-Гірей привів 40 тисяч війська на допомогу запорізьким козакам, 6 тис. з них там і загинули. Об’єднавшись, вони відкинули російські війська з території України, але один з українських отаманів в той же час організував набіг на Кримське ханство, що змусило хана повернути військо на захист рідної землі — і коаліція розпалася. Отак і відбувається, що виграє ворог, коли в стані союзників починаються чвари. Власне, цей висновок підтвердила і Ірина Старовойт, процитувавши рядки невідомого автора, що орієнтовно належав до козацької старшини.
