Медичні працівники бригади «Червона Калина», що працюють на Донеччині, нерідко стикаються з надмірним навантаженням, проводячи іноді до 27 годин безперервної роботи. Пацієнти прибувають цілодобово, і кожен потребує невідкладної допомоги. Основними завданнями на стабілізаційному пункті є діагностика, надання першої медичної допомоги, стабілізація стану пацієнтів та їх подальше транспортування до військових госпіталів.

Хірург Богдан Журавель, який служить у «Червоній Калині», розповідає про свій досвід на різних фронтах. Спочатку він працював на Запорізькому напрямку, де переважали уламкові поранення через інтенсивне використання дронів та артилерії. Нині на Донеччині, через часті стрілецькі бої, медики мають справу переважно з кульовими пораненнями. Кожен напрямок має свої особливості, що вимагає коригування алгоритмів надання допомоги.

Богдан також пояснює відмінності між стабілізаційним пунктом і передовим хірургічним відділенням. На першому етапі головним завданням є зупинка кровотеч та стабілізація пацієнта, тоді як на передовій проводяться хірургічні втручання для контролю пошкоджень. Лише на останньому етапі, в госпіталях, проводяться реконструктивні операції.

Медики підкреслюють, що їхня робота, хоча й важка, приносить велике моральне задоволення, особливо коли вдається врятувати життя пацієнтам.