Заяви фракції «Самопоміч» та мера Львова Андрія Садового останнім часом перейшли всю межу здорового глузду.
Вишукуючи державну зраду в діях уряду та перекладаючи відповідальність за свої промахи на всіх, кого тільки можливо, Садовий та його команда прагнуть відвернути увагу від власної безпорадності в управлінському плані та нездатності вирішувати питання муніципального рівня.
Ситуацію з львівським сміттям, без сумніву, можна назвати трагікомічною. З одного боку гасло мера та його соратників «візьми і зроби» за даних обставин виглядає досить смішно, з іншого боку – це сміх крізь сльози, бо сміттєва проблема і досі ніяк не вирішується. Тисячі тон львівського сміття продовжують мандрувати Україною. Його вивозять чи не по всім регіонам держави, за що перевізникам доплачують мільйони гривень з міського бюджету. Мало того, львівське сміття мер планує вивозити вже й у Польщу.
Однак замість того, щоб шукати реальний вихід з даної ситуації, Садовий та його соратники з «Самопомочі» вирішили в черговий раз зайнятись популізмом. Днями фракція "Самопоміч" висловилась проти ухвалених рішень про реінтеграцію окупованих територій Сходу України та звинуватила КабМін у державній зраді. Насправді ж в цих рішеннях йдеться про деокупацію окупованих територій, захист українських громадян, у тому числі – інформаційний, а також боротьбу з контрабандою і махінаціями на війні.
Тому перш, ніж висувати свої гучні, нічим не обґрутовані заяви, фракції «Самопоміч» варто було б замислитися про наслідки. Адже їх деструктивна позиція не йде на користь інтересам держави та лише посилює розбрат в країні. А остання заява Садового, де львівський міський голова вже сумнівається в приналежності міста до складу України, є апогеєм цинічного політиканства й несе в собі потенційні ризики територіальній цілісності держави!
Все це нагадує старий радянський анекдот, коли на засіданні колгоспу розглядали два питання: ремонт сараю й побудову комунізму. Оскільки дощок для ремонту все одно не було, відразу перейшли до другого питання. Фракція «Самопоміч» охоче викриває мало не всесвітні змови проти України, в той час як її лідер не здатен впоратися з проблемою муніципального рівня, переводячи її в політичну площину та перекидаючи на плечі уряду.
Що тут можна порадити меру-геополітику? Лише згадати його власне гасло «візьми та зроби». А ще варто порадіти за Україну. Адже якби очільник Львова свого часу погодився зайняти прем’єрське крісло, то головною проблемою держави було б питання вектору інтеграції українського сміття: на захід чи на схід.
